Демонтаж відбувся, а відбудова затягнулася
Під час розмови в одному з районів Ірпеня Міронішина звертає увагу на порожні ділянки, де раніше стояли житлові будинки. За її словами, після повномасштабного вторгнення рішення про демонтаж ухвалювали щодо споруд, які фахівці визнавали аварійними або непридатними для подальшого проживання.
Як пояснює депутатка, оцінюванням стану будівель займалися спеціальні комісії. Вони мали визначати, чи можна відремонтувати будинок, чи необхідно його демонтувати та відбудувати заново. До процесу відновлення залучали державні структури й міжнародних партнерів, однак темпи робіт залежали від конкретного об'єкта та наявності ресурсів.
Проблема, на яку звертає увагу Міронішина, полягає в тому, що в окремих випадках після демонтажу будинку процес фактично зупинився. Для колишніх мешканців це означає, що вони втратили домівки, але не отримали зрозумілого рішення щодо подальшого забезпечення житлом.
«Пройшов демонтаж і на цьому все зупинилося».
Ця ситуація порушує принципове питання: хто відповідає за весь шлях від визнання будинку аварійним до фактичного повернення людей у власні квартири? Демонтаж може бути необхідним із міркувань безпеки, але сам по собі він не вирішує житлової проблеми.
Люди, які роками чекають на повернення додому
Під час зйомки журналісти зустрічають жінку, яка розповідає про втрачену домівку та сподівання на її відновлення. За словами Міронішиної, мешканці покладали надії на попередню міську владу, зокрема на Олександра Маркушина, який, як вони вважали, допоможе вирішити їхнє питання.
У розмові звучить історія родини, яка продовжує чекати на житло після руйнування будинку. Співрозмовниця згадує, що людям обіцяли вирішення проблеми, однак очікування затягнулося на роки.
Для людей, які втратили квартири, час має цілком конкретний вимір. Це витрати на тимчасове проживання, неможливість повернутися до звичного життя та відсутність упевненості в майбутньому. Особливо складною ситуація стає для літніх людей, родин із дітьми та тих, хто має серйозні проблеми зі здоров'ям.
За словами Міронішиної, мешканці будинків, які очікують на відновлення, намагаються привернути увагу посадовців і домогтися конкретних рішень. Вона також згадує про звернення до представників центральної влади, які приїжджали до Ірпеня та зустрічалися з людьми.
Водночас із самої розмови неможливо встановити повний перелік будинків, які залишаються невідновленими, точну кількість постраждалих родин або строки завершення робіт. Ці дані потребують окремої перевірки за документами міської ради, інформацією відповідальних органів і свідченнями самих мешканців.
Міжнародна допомога: чому коштів недостатньо для швидкого результату
Міронішина згадує, що у 2022 році до Ірпеня приїжджали міжнародні делегації та представники фондів, готові долучатися до відбудови. Водночас, за її словами, участь міжнародних організацій не завжди означала, що мешканці отримували житло на умовах, яких вони очікували.
Одним із проблемних питань були вимоги до відновлення квартир. Деякі власники хотіли отримати помешкання, максимально наближене до втраченого, зокрема з ремонтом, щоб мати змогу одразу заселитися. Однак можливості та умови програм допомоги могли не відповідати таким очікуванням.
Це вказує на складність самої моделі відбудови. Міжнародне фінансування, рішення місцевої влади та потреби власників житла мають бути узгоджені між собою. Якщо відповідальність розподілена між різними учасниками, мешканцям необхідно розуміти, хто ухвалює остаточні рішення, які умови вони повинні виконати та куди звертатися в разі затримок.
За словами депутатки, окремі мешканці продовжують звертатися до різних інстанцій, намагаючись домогтися відновлення своїх будинків. Вона критично оцінює роботу нинішньої місцевої влади в цьому напрямі. Проте для повної оцінки ефективності програм відбудови необхідно зіставити ці свідчення з даними про фінансування, укладені договори, виконані роботи та офіційні строки реалізації проєктів.
Від співпраці до політичного протистояння
Значна частина інтерв'ю присвячена зміні стосунків між Олександром Маркушиним і Володимиром Карплюком — колишнім міським головою Ірпеня. Міронішина стверджує, що після обрання Маркушина у 2020 році між ними існувала тісна політична співпраця, а Карплюк зберігав значний вплив на рішення міста.
За її оцінкою, повномасштабне вторгнення стало переломним моментом. Вона розповідає, що люди, які залишалися в Ірпені під час бойових дій і брали участь в організації допомоги та оборони, почали інакше оцінювати місцеве управління. На її думку, саме тоді загострилися суперечності щодо подальшого розвитку міста та ролі колишнього міського голови.
Міронішина стверджує, що після повернення Карплюка до міста його команда знову почала впливати на роботу органів місцевого самоврядування. Вона критично оцінює цей вплив і вважає, що частина управлінських рішень відповідала інтересам політичного оточення та бізнесу, а не потребам громади.
Ці твердження є політичною позицією депутатки, викладеною в інтерв'ю. Для встановлення реального масштабу впливу конкретних осіб потрібні документи, історія голосувань, дані про власність, рішення органів влади та коментарі всіх сторін конфлікту.
Відбудова та земельні рішення
Однією з причин політичного протистояння Міронішина називає питання забудови Ірпеня. За її словами, у місті виникали суперечки щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, нових житлових комплексів і рішень, які могли впливати на подальший розвиток міської інфраструктури.
Депутатка вважає, що надмірна концентрація на житловому будівництві створює додаткові проблеми для міста, зокрема щодо транспортної доступності та можливості організувати комфортне пересування мешканців. Вона також стверджує, що під час розгляду окремих проєктів інтереси бізнесу отримували перевагу над інтересами громади.
Однак оцінити обґрунтованість цих звинувачень можна лише на підставі конкретних містобудівних рішень, документів щодо земельних ділянок і даних про інфраструктурне забезпечення нових житлових комплексів. Сам факт будівництва не доводить порушення, так само як політичні заяви не замінюють перевірки кожного окремого рішення.
Для Ірпеня питання особливо важливе через поєднання двох процесів: відновлення пошкодженого житлового фонду та подальшої забудови міста. Громаді необхідно розуміти, як розподіляються ресурси, які ділянки відводять під нове будівництво, чи відповідає розвиток транспортній та соціальній інфраструктурі та що відбувається з людьми, які втратили житло через війну.
Бюджетні суперечки та блокування рішень
Міронішина також розповідає про політичні суперечки в міській раді, які, за її словами, загострилися у 2024 році після виходу Маркушина з партії «Нові обличчя». Вона стверджує, що депутати почали активніше конфліктувати навколо питань зарплат, чисельності штатів, фінансування окремих програм та інших управлінських рішень.
За її версією, протистояння впливало на роботу ради та процес ухвалення бюджету на 2025 рік. Депутатка вважає, що частина суперечок була пов'язана не лише з фінансовими питаннями, а й із боротьбою за політичний контроль над містом.
Водночас дискусії щодо витрат на утримання апарату, заробітних плат і бюджетних пріоритетів самі по собі є частиною роботи місцевого самоврядування. Щоб визначити, чи було блокування рішень політично мотивованим, необхідно аналізувати протоколи сесій, результати голосувань, проєкти бюджету та публічні пояснення депутатських фракцій.
Для мешканців наслідки таких конфліктів можуть бути цілком практичними: затримка фінансування програм, невизначеність щодо капітальних видатків та ускладнення реалізації міських проєктів. Тому ключовим критерієм оцінки має бути не лише позиція кожної політичної сторони, а й те, як конкретні рішення вплинули на роботу міста.
Справа Маркушина і зміна міського керівництва
Ще одним переломним моментом Міронішина називає події січня 2025 року, коли, за її словами, стало відомо про підозру Олександру Маркушину. Вона пов'язує подальше загострення політичного конфлікту з його відсутністю на посаді та спробами інших представників міської влади перебрати управлінські повноваження.
Депутатка критично оцінює обставини кримінального провадження та вважає його політично мотивованим. Вона також згадує заставу в розмірі 30 мільйонів гривень і стверджує, що реакція державних інституцій на звернення прихильників Маркушина була недостатньою.
Ці оцінки необхідно відокремлювати від юридичних фактів. Наявність підозри не означає доведення вини, а твердження про політичне замовлення потребує доказів. Для повного висвітлення справи важливо врахувати процесуальні документи, рішення судів, позицію сторони обвинувачення та пояснення самого Маркушина.
Міронішина розповідає, що противники зміни керівництва організовували громадські зібрання на підтримку Маркушина та зверталися до різних державних інституцій. За її словами, частина депутатів намагалася не допустити проведення сесій без належного представництва опозиції.
Ця частина розмови демонструє, наскільки глибоким стало протистояння в міській раді. Проте оцінка законності процедур зміни керівництва потребує окремого аналізу рішень ради, судових документів і норм, що регулюють повноваження міського голови та його заступників.
Чи повернуться мешканці у свої домівки?
Наприкінці розмови журналіст повертається до питання, яке безпосередньо стосується людей, що втратили житло. Міронішина висловлює сподівання, що мешканці зможуть домогтися відновлення будинків і повернення до нормального життя.
Вона закликає людей продовжувати звертатися до відповідальних органів та міжнародних організацій. Водночас депутатка різко критикує роботу нинішньої місцевої влади й вважає, що без зовнішньої уваги вирішення проблеми може затягнутися.
Але для мешканців важливі не лише політичні заяви. Їм потрібні конкретні відповіді: які будинки підлягають відновленню, хто фінансує роботи, на якому етапі перебуває кожен проєкт, які строки встановлено та що робити власникам, чиє житло досі не відбудували.
Відповідальність за ці відповіді має бути розподілена прозоро, а інформація про використання коштів і виконання робіт — доступна для перевірки. Саме так можна відокремити політичні звинувачення від конкретних управлінських результатів.
Питання, на яке місто досі має відповісти
Друга частина інтерв'ю поєднує дві проблеми Ірпеня: долю людей, які втратили житло під час російського вторгнення, та політичний конфлікт навколо управління містом. Зі слів Зоряни Міронішиної випливає, що вона пов'язує затримки відбудови з рішеннями місцевої влади та боротьбою за політичний вплив. Ці твердження потребують перевірки, але проблема мешканців, які очікують на повернення додому, вимагає окремої й предметної відповіді незалежно від політичних суперечок.
Щоб оцінити ситуацію, необхідно зіставити обіцянки з фактичним станом відбудови: перевірити перелік зруйнованих і демонтованих будинків, обсяги виділеного фінансування, укладені договори та строки завершення робіт. Не менш важливо отримати позиції нинішньої міської влади, відповідальних державних органів і міжнародних партнерів.
Чи зможе Ірпінь забезпечити прозорий контроль за відбудовою та назвати конкретні строки повернення людей у власні домівки — незалежно від того, яка політична команда контролює міську раду?
Дивіться другу частину інтерв'ю
У повному відео Зоряна Міронішина розповідає про мешканців зруйнованих будинків, міжнародну допомогу, суперечки навколо забудови, бюджетні конфлікти та зміну влади в Ірпені.
