Шкільна парта — предмет настільки звичний, що стає непомітним. Саме тому українські автори обрали її об'єктом інсталяції «Одна парта. Два сліди», яка тепер стоїть у паризькій штаб-квартирі ЮНЕСКО. Два сліди — не метафора: це сліди двох дітей, одне з яких пішло вчитися, інше — вже не повернулось або змушене вчитися в укритті.
Символ, зрозумілий без перекладу
Першу леді Олену Зеленську, яка відкривала інсталяцію разом із гендиректором ЮНЕСКО Халедом Ель-Енані, запитали, чому саме парта. За її словами, образ понівеченої парти зрозумілий без перекладу в будь-якій країні світу.
«Війна руйнує, а освіта відновлює. Саме в освіті — наша стійкість і наше майбутнє.»
Олена Зеленська, перша леді України, під час відкриття інсталяції в Парижі
Водночас на зустрічі з Ель-Енані разом з Зеленською був присутній міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Серед обговорюваних тем — відновлення Києво-Печерської лаври та захист культурних цінностей у широкому контексті. Це вже не суто гуманітарний візит: культурна дипломатія прямо вписується в безпековий порядок денний.
Цифри, які не вкладаються в один образ
Інсталяція — концентрований символ масштабних втрат. За даними Міністерства освіти і науки України, 4163 навчальні заклади постраждали від бомбардувань і обстрілів: 3798 пошкоджено, 365 — зруйновано повністю. Це не статистика з архіву: школи продовжують горіти.
Паралельно ЮНЕСКО станом на 25 червня 2025 року верифікувало пошкодження 501 об'єкта культурної спадщини — 151 релігійна споруда, 34 музеї, 262 будівлі історичного або художнього значення, 33 пам'ятники, 18 бібліотек, один архів і два археологічні об'єкти. Українська сторона наводить значно більшу цифру — 1949 пошкоджених або зруйнованих пам'яток. Розрив між цифрами пояснюється методологією: ЮНЕСКО перевіряє кожен об'єкт за допомогою супутникових знімків, незалежних джерел і власних інспекторів, тоді як Київ рахує всі культурні установи без верифікації через третю сторону.
Різниця між символом і механізмом
Інсталяція в ЮНЕСКО — не перша подібна. Раніше ця ж експозиція вже демонструвалась у Страсбурзі, зокрема на майданчику ПАРЄ. Повторна поява в паризькій штаб-квартирі свідчить про свідому стратегію: закріпити образ у міжнародній інституційній пам'яті, а не просто організувати одноразову акцію.
Утім, є суттєва відмінність між присутністю символу в коридорах ЮНЕСКО і наявністю механізму відповідальності. Як зазначають експерти, питання про створення документа, який передбачав би санкції та механізми відповідальності за знищення культурних цінностей під час війни, наразі лише «розглядається». Гаазька конвенція 1954 року, яку підписали і Україна, і Росія, формально забороняє атаки на культурні об'єкти — але не містить примусового механізму виконання.
- 501 — кількість об'єктів культурної спадщини, верифікованих ЮНЕСКО як пошкоджені
- 1949 — цифра, яку наводить українська сторона
- 4163 — навчальні заклади, що постраждали від атак
- $19,6 млрд — накопичені збитки культурного та туристичного секторів України
Зустріч у Парижі відбулась у рамках ширшого дипломатичного туру: Зеленська і Сибіга їхали з Брюсселя, де обговорювались безпекові гарантії. Культурна дипломатія вбудована в той самий маршрут — це вже не окремий напрям, а частина єдиного аргументу перед партнерами.
Якщо ЮНЕСКО верифікує пошкодження і приймає інсталяції, але не має механізму покарання за їх знищення — коли і за якою умовою ця асиметрія між свідченням і відповідальністю нарешті зміниться на щось більше, ніж декларація?
