Народний артист України, бандурист Тарас Столяр з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил. Його виступи знають від київських шпіталів до великих світових сцен – від Італії до США. У програмі "Сили мистецтва" він розповів, як поєднує службу та культуру, чому бандура потрібна на фронті і як українська музика змінює думки людей за кордоном.
24 лютого: рішення без вагань
Столяр не чекав на війну. 23 лютого він не вірив, що вона почнеться. Але вранці 24-го разом з дружиною встигли виїхати з Києва о п'ятій ранку.
Я не планував 23-го, я не думав, що буде війна. Всі навколо говорили, але я поганий аналітик, я взагалі не чекав. Ми встигли вискочити з Києва в 5-ту ранку, доїхали до Житомира, там попрощались, я повернувся в Київ і вистояв чергу. Мене взяли і я став військовим
– Тарас Столяр
За фахом його записали кулеметником, хоча стріляв він тільки на стрільбах. Перші чотири місяці до бандури не торкався.
Повернення до музики: проєкт Рікардо Муті
У червні 2022-го куми передзвонили з несподіваною пропозицією. Маестро Рікардо Муті робить проєкт на підтримку України в Італії і хоче, щоб саме Столяр зіграв мелодію Мирослава Скорика на бандурі.
Спочатку здавалося неможливим – чотири місяці без інструменту, бандура далеко, армія. Але після роздумів стало зрозуміло: важливо бути там саме у формі, саме як військовий-музикант.
Рікардо Муті казав, що я "комбатанті" – це значить, що я військовий, але мабуть, що це і значить, що я доброволець. У Італії це була дуже вагома подія. Це знімало RAI Uno, державне телебачення. Наш оперний театр був київський, я компонував мелодію Скорика зі скрипалькою і балетна пара танцювала. Це було дуже зворушливо
– Тарас Столяр
Культурний десант: від фронту до шпіталів
Столяр служить у культурному десанті – підрозділі, який виступає перед військовими на передовій, у реабілітаційних центрах та за кордоном. Він бував у багатьох шпиталях, де бачив важкопоранених бійців.
Це дуже складно туди приїздити, дивитися хлопцям в очі, особливо якщо це важкі поранені. Але ти розумієш, що ти просто інструмент для того, щоби людині допомогти. Поранення вже сталося, але людині далі треба сили жити, підтримати, дати якийсь позитив. Є хлопці, що повертаються до музики. І це дуже здорово, бо це справді допомагає, це релакс і якісь нові сенси в житті
– Тарас Столяр
На фронті важливо не лише фізично, а й головою. Музика допомагає впоратися з рутиною війни, дає сили продовжувати.
Metallica та Imagine Dragons на бандурі
За кордоном Столяр грає не лише українську музику. У його репертуарі – "Nothing Else Matters" від Metallica та "Believer" від Imagine Dragons. Він жартує, що ця пісня насправді написана для бандури, бо на гітарі так добре не виходить.
Рік тому Metallica репостнула його виконання у своєму Instagram, написавши про підтримку України. Це стало одним з найбільш переглянутих треків у їхньому профілі.
Коли Metallica постить бандуриста в піксельній формі, то це є сподівання на те, що знову ж таки чиюсь думку вони схилять на нашу сторону. Культурний десант покладається на те, щоб знайти лідерів думок, закликати їх підтримувати або посилити їхню підтримку вже
– Тарас Столяр
У школах за кордоном діти не завжди знають Metallica, але Imagine Dragons – так. Для кожної аудиторії потрібен свій підхід.
Вірусне відео зі Стінгом
Одна з найяскравіших історій – виступ у будинку Шона Пенна в Малібу, де був присутній Стінг з дружиною. У нього якраз випав вихідний день між концертами туру.
Стінг для мене завжди був абсолютно унікальною людиною. Це єдиний музикант, чиї всі альбоми я просто дослухав, переслухав і знав напам'ять. Найважчим було не грати його музику для нього, а сказати промову. Я грав для нього спеціально кавер на "Shape of My Heart", давав промову. І ми попросили його заспівати під бандуру. Він охоче погодився
– Тарас Столяр
Відео їхнього спільного виконання розлетілося соцмережами, ставши символом підтримки України від світових зірок.
Місія за кордоном
Культурний десант виїжджає за кордон не лише для концертів. Їхня мета – знайти людей, які ще не дуже переймаються Україною, і достукатися до них через особисті історії.
Ми приносимо туди свою культуру, свої історії, свій вигляд. Поранені наші були в нас: Юрій Васькевич з ампутацією ноги, Оля Рукавішникова-скрипалька, яка була п'ять разів важко поранена. Ми розказували, що це музиканти, які зовсім юними чи свідомо дорослими пішли воювати, але залишились музикантами. Це виводить нас з новинних кліше у вже якісь особисті історії. І це людей чіпляє геть інакше
– Тарас Столяр
Вони виступали у школах, університетах, перед дипломатами і волонтерами. Скрізь показували: українці – це не лише новини про війну, а живі люди з культурою і мистецтвом.
Сила мистецтва
На запитання, що для нього є силою мистецтва, Столяр відповів:
Якщо впливати на інших людей, то це сила, проти якої ти не зможеш відбитися. Якщо стосовно себе – це той стержень, який дає можливість працювати, себе реалізувати і робити щось важливе. Мистецтво під час війни набуло інших якостей і задач. Я зрозумів, що те, що я вмію грати на бандурі, це не непотрібне під час війни, як я розумів першого дня. Це потрібне. І це річ, яка може зробити багато чого, в тому числі для держави, для нашої перемоги
– Тарас Столяр
Гімн українських націоналістів під бандуру
Випуск завершився виконанням Гімну українських націоналістів у День Збройних Сил України:
Зродились ми великої години з пожеж війни, із полум'я вогнів плекав нас біль. За долю України кормив нас гнів і злість на ворогів... І ось ми йдем у бою життєвому тверді, міцні, незламні мов граніт, бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ
Заклик
Вікторія Гельгар, ведуча програми, підсумувала:
Завдяки нашим захисникам і захисницям ми можемо тут зараз бути і знімати програми і взагалі радіти життю. І культура – вона теж зброя. І можливо саме через культуру ми можемо зупиняти війни
Столяр додав:
Я думаю, що це допоможе зупинити війну. Несемо нашу культуру всередині країни і за кордон
