У межах репатріації — факти
У четвер, 26 лютого, Росія передала Україні 1000 тіл (останків). Операцію офіційно повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими — це вже друга така передача у 2026 році. Репатріацію здійснено за участі представників СБУ, Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ, Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини та інших структур безпеки й оборони; Міжнародний Комітет Червоного Хреста сприяв процесу.
Процес ідентифікації: що буде далі
Відтепер слідчі та експерти перейдуть до комплексної роботи: огляд місця передачі, судово-медична експертиза, взяття біологічних зразків та порівняння з базами ДНК. Цей етап — не формальність, а ключ до двох практичних результатів: відновлення імен для родин та фіксація доказової бази для подальших кримінальних проваджень.
"РФ передала Україні тіла 1000 людей, які, за твердженнями росіян, можуть належати українським оборонцям."
— Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
"У подальшому слідчими правоохоронних органів спільно з представниками експертних установ будуть здійснені всі необхідні заходи, спрямовані на ідентифікацію загиблих."
— Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Контекст і наслідки для держави та родин
По-перше, це питання гуманітарне: для сотень сімей важлива не політика, а відповідь — хто саме загинув і де похований. По-друге, це питання юриспруденції: належно проведена експертиза укріплює позицію України в міжнародних інституціях і допомагає документувати можливі злочини. По-третє, це логістичне та кадрове випробування — судово-медичні служби мають ресурсно-організаційно опрацювати великий масив матеріалу.
Нагадаємо: 29 січня вже відбулася перша в цьому році репатріація — тоді Україні повернули 1000 тіл (останків). Того дня також відбулася взаємна передача: Україна передала РФ тіло її військового, згадуваного як Валентин Бозиков.
Що далі — кілька конкретних ризиків і завдань
Експертне середовище звертає увагу на три ключових пункти: 1) потреба в швидкому доступі до сучасних лабораторій ДНК і злагодженій координації між правоохоронними органами; 2) необхідність прозорого документування процесу за участі міжнародних спостерігачів, щоб результати мали юридичну вагу за кордоном; 3) забезпечення психологічної та правової підтримки для родин у процесі ідентифікації.
Коротко: це не лише повернення останків — це початок масштабної експертної роботи, яка торкається безпеки, правосуддя та гуманітарної відповіді країни.
Висновок
Репатріація 1000 тіл відкриває ланцюг технічних і юридичних процедур: від лабораторій до судових залів. Чи вистачить у нас ресурсів і міжнародної координації, щоб перетворити ці останки на імена, факти і докази — питання для системної роботи держави та партнерів.
