35 203 — саме стільки російських військових убито або важко поранено у квітні 2026 року. Цифра підтверджена відео, без оціночних надбавок. Міністр оборони Михайло Федоров навів її як доказ того, що Росія п'ятий місяць поспіль втрачає більше, ніж встигає мобілізувати.
Але за цим числом стоїть інша метрика — не абсолютні втрати, а їхня щільність на одиницю захопленої землі. І саме вона, за словами Федорова, визначає стратегічну логіку оборони.
Де проходить червона лінія
У лютому 2026 року Міноборони сформулювало конкретний орієнтир: понад 200 загиблих окупантів на квадратний кілометр — рівень, за якого подальше просування стає економічно та людськи неможливим для агресора.
«Наш орієнтир — понад 200 вбитих окупантів за кожен км². Це рівень втрат, за якого просування стає неможливим»
Михайло Федоров, міністр оборони України
На момент оголошення цілі показник становив 156 на км². У квітні, за словами Федорова, він досяг 179. Динаміка — плюс 23 за два місяці. До порогу залишається 21.
Що каже ISW
Дані Інституту вивчення війни дають змогу перевірити контекст. За підрахунками аналітиків, у квітні 2026 року Росія вперше з серпня 2024-го втратила більше територій, ніж захопила — мінус 116 квадратних кілометрів у чистому підсумку. Темп просування впав до 2,9 км² на добу — втричі менше, ніж рік тому.
Цифра 179 втрат на км² від Федорова і цифра 99 від ISW (середнє за січень–квітень) не суперечать одна одній: перша стосується лише квітня і рахує лише підтверджені безповоротні втрати; друга — чотиримісячний середній показник із ширшою методологією обліку.
Три рівні тиску
Федоров описує стратегію як трирівневу:
- Наземний фронт: утримання позицій і підвищення вартості кожного метра для ворога через насичення дронами та артилерією.
- Мідлстрайки: удари на відстані 20–150 км по складах, штабах і логістиці — у квітні їх стало вдвічі більше порівняно з березнем і вчетверо проти лютого.
- Тиск на економіку: удари по енергетичному сектору та логістиці РФ, покликані скорочувати ресурс для фінансування війни.
Паралельно з квітня прискорилося будівництво антидронового захисту прифронтових доріг: лише за лютий–квітень облаштовано 430 кілометрів маршрутів — це логістика, яка дозволяє швидше ротувати підрозділи і вивозити поранених навіть під вогнем.
Межа між метрикою і реальністю
Показник «втрат на км²» — управлінський інструмент, а не бойовий наказ. Він фіксує, чи дорожчає окупація для агресора швидше, ніж росте його спроможність наступати. Поки що — дорожчає: від 156 у лютому до 179 у квітні.
Але є структурне застереження: ISW фіксує, що Росія частково компенсує сповільнення наземного просування тактикою «проникнення» — короткочасних рейдів без закріплення, які штучно роздмухують статистику активності й ускладнюють порівняння місяць до місяця.
Якщо темп зростання показника збережеться — плюс 10–15 на місяць — поріг 200 може бути досягнутий до кінця літа. Але реальне питання не в тому, коли цифра перетне позначку, а в тому, чи зупинить це наступ — або Росія знову переглянула прийнятний рівень власних втрат.
