Рано-вранці 12 червня — у День Росії — безпілотники атакували промислові зони Тольятті (Самарська область) і Нижньокамська (Татарстан). Відео пожеж від влучань поширили OSINT-канали Exilenova+ і Supernova+. Мер Тольятті Ілля Сухих визнав удари, але заявив про «відбиття атаки» — при тому що пожежа на промисловому об'єкті зафіксована і підтверджена кадрами з місця.
Що горіло — і чому це не звичайний завод
У Тольятті під удар потрапив завод «Тольяттикаучук» — одне з найбільших нафтохімічних підприємств Росії. Як повідомляє «Українська правда», завод виробляє синтетичний каучук для шинної промисловості, гумотехнічні вироби та високооктанові паливні присадки для військової техніки. Продукція підприємства — необхідна сировина для шин вантажівок, літаків і бронетехніки.
Водночас у Нижньокамську горів «Нижнєкамскнєфтєхім» — підприємство холдингу «Сібур», яке випускає понад 120 видів хімічної продукції. За даними моніторингових каналів, уражена установка АВТ-8, відповідальна за первинну переробку нафти. Відстань від кордону з Україною — понад 1000 км.
«Засоби ППО та мобільні вогневі групи відбили удар»
— мер Тольятті Ілля Сухих, попри підтверджену пожежу на промоб'єкті
Показово, що це не перша атака на Тольятті. У ніч на 4 квітня там вже горіли два хімічні заводи — тоді мешканці також фіксували вибухи в різних частинах міста.
Логіка цілей: каучук → шини → фронт
Вибір об'єктів вписується в ширшу стратегію ударів по логістичних та виробничих ланцюгах ВПК Росії. «Тольяттикаучук» — не оборонний завод у класичному розумінні, але його продукція є критичним компонентом у виробництві:
- шин для військової техніки (включно з бронетехнікою та авіацією);
- гумових ущільнювачів і технічних виробів для промисловості;
- паливних присадок, що підвищують ресурс двигунів.
Руйнування потужностей такого підприємства не зупиняє фронт миттєво — але створює дефіцит у ланцюгах постачання, який накопичується місяцями.
Аналітики також зазначають: за оцінками, для атаки на Тольятті могли бути використані дрони типу FP-1 — що свідчить про подальше вдосконалення дальності та точності українських ударних БпЛА.
Якщо атаки на нафтохімічну інфраструктуру продовжуватимуться з такою ж частотою, як у квітні–червні 2025 року, Росія зіткнеться з питанням: чи вистачить внутрішніх запасів каучуку і нафтопродуктів, щоб підтримувати темп виробництва військових шин до кінця року?
