Що сталося
На брифінгу 24 лютого посолка України у США Ольга Стефанішина повідомила, що після української атаки безпілотних систем на порт Новоросійськ у листопаді 2025 року вона отримала телефонний дзвінок від високопосадовця Державного департаменту США. За її словами, реакція Вашингтона стосувалася впливу удару на американські економічні інтереси, які проходять через Казахстан та використовують інфраструктуру в Новоросійську (деталі — CNN, Суспільне).
Що саме сказала посолка
"Ми чули, що українські атаки на Новоросійськ вплинули на деякі американські інвестиції, які здійснюються через Казахстан. І ми чули від Державного департаменту, що нам слід утримуватися від, знаєте, нападів на американські інтереси"
— Ольга Стефанішина, посолка України у США
"Мені дуже, дуже шкода, що за 35 років незалежності України, маючи стільки можливостей, ми так і не досягли ситуації, коли могли б зробити те саме"
— Ольга Стефанішина, посолка України у США
Чому США відреагували саме так
Реакція Держдепу, як її описує посолка, була спрямована не на питання легітимності атак по російській військовій чи енергетичній інфраструктурі, а на наслідки для американських інвестицій. Це логічно: держави часто захищають свої економічні інтереси дипломатичними каналами, щоб уникнути непередбачуваних економічних ризиків для бізнесу та регіональної стабільності. Аналітики звертають увагу: коли удари зачіпають транскордонні ланцюги постачання або інвестиційні проєкти, реакція партнерів може бути більш прагматичною, ніж публічною.
Контекст: Новоросійськ і Казахстан
29 листопада 2025 року Каспійський трубопровідний консорціум повідомив про втрату виносного причалу в акваторії Новоросійська — подію, яку консорціум пов'язав із атакою безпілотних катерів. Наступного дня МЗС Казахстану висловило протест, зазначивши, що це завдало шкоди двостороннім відносинам з Україною. Саме через такі ланцюгові ефекти і виникло занепокоєння у США: по суті, удар в акваторії Чорного моря зачепив проєкти, де зацікавлені треті країни.
Наслідки для України
Перший наслідок — необхідність балансувати між тактичними ударами, які мають військову логіку, та стратегічними наслідками для міжнародної підтримки. Другий — дипломатичні витрати: навіть якщо операція мала військовий сенс, вона може породити тимчасову напругу з партнерами, чия економіка прямо зачеплена. Третій — сигнал для Києва: партнери будуть відстежувати не лише ефективність ударів, але і їхні побічні економічні ефекти.
Що далі?
Тепер хід за партнерами: Вашингтон уже висловив занепокоєння, його питання — про захист власних інвестицій. Україні доведеться пояснювати свою операційну логіку та мінімізувати побічні економічні ризики для союзників, аби не втратити політичну й матеріальну підтримку. Експертне середовище сходиться на думці, що такі реакції — не кінець допомоги, а сигнал про необхідність глибшої координації між військовим та дипломатичним штабами.
Джерела: брифінг Ольги Стефанішиної (24.02.2026), повідомлення CNN і Суспільного; заяви Каспійського трубопровідного консорціуму та МЗС Казахстану (29–30.11.2025).
Висновок: Демарш США — це не просто зауваження. Це індикатор того, що успіх операцій вимірюється не лише тактично, а й здатністю зберегти стратегічні альянси та економічну стабільність партнерів. Київ має трансформувати оперативні перемоги в довгострокову довіру, щоб удари були ефективними і політично витриманими.
