Коротко — чому це важливо
Колишній спецпосланець США з питань України та Росії Кіт Келлог різко розкритикував позицію Вашингтона після голосування Генасамблеї ООН за резолюцію про мир в Україні. Документ підтримали 107 країн, Росія голосувала проти, а США утрималися — крок, який викликав запитання про консистентність міжнародної підтримки української територіальної цілісності.
Що саме сказав Келлог і як відповіли у США
"Голосування в ООН щодо міцного миру в Україні, а ми утрималися. Хто б міг подумати? Російська Федерація була проти проголошення. Хіба чотири роки війни недостатньо? Хіба зниклих безвісти дітей, обстрілів міст і вбивств невинних людей недостатньо?"
— Кіт Келлог, колишній спецпосланець США по Україні та Росії
Заступниця постійного представника США при ООН Теммі Брюс пояснила, що, за позицією американської делегації, текст резолюції нібито містив формулювання, які могли б відволікти від поточних мирних переговорів і не сприяти обговоренню «загального спектра дипломатичних шляхів». За даними Bloomberg, американська сторона також наполягала на вилученні пунктів про територіальну цілісність і необхідність досягнення «справедливого миру».
"Резолюція містила формулювання, які можуть відволікти від поточних мирних переговорів і не сприятимуть обговоренню всіх дипломатичних шляхів"
— Теммі Брюс, заступниця посла США в ООН
Контекст голосування
Голосування відбулося 24 лютого — у четверту річницю повномасштабного вторгнення РФ. Результат: 107 – за, кілька десятків утрималися або проголосували проти; Росія була серед противників. Це голосування — більше ніж символ: воно фіксує міжнародну динаміку підтримки й демонструє, наскільки різняться підходи навіть серед західних партнерів щодо формулювань і тактики дипломатії.
Чому США могли утриматися: раціональний погляд
За логікою Вашингтона (і в поясненні Брюс) — проблема не в ідеї миру, а в конкретних формулюваннях. Дипломатія часто опирається на мовні нюанси: деякі формулювання можуть звузити коло можливих компромісів або передбачити юридичні зобов'язання, які ускладнять подальші переговори. Тому США, ймовірно, обрали тактику утримання, щоб не «закріплювати» певні рамки переговорів.
Наслідки для України
1) Репутаційний ефект: публічна критика Келлога посилює питання про послідовність позиції союзників у частині принципу територіальної цілісності — важливого сигналу для міжнародних судів і майбутніх гарантій.
2) Дипломатична тактика: мовні компроміси у резолюціях можуть відображати прагнення США зберегти можливості для закулісних переговорів — але це не тотожне відмові від підтримки України.
3) Внутрішній та зовнішній сигнал: для українського суспільства такі кроки виглядають як ослаблення ковзного фронту підтримки; для супротивника — як можливість тиснути на формат переговорів.
Що говорять аналітики
Дипломатичне й аналітичне середовище звертає увагу: важливі не лише голоси у залі, а й те, що відбувається поза кадром — переговори, гарантії, військова допомога. Багато експертів вважають, що декларації мають трансформуватися у конкретні механізми підтримки, а формулювання в резолюціях не повинні замінювати реальні гарантії безпеки.
Висновок
Ця суперечка — про баланс між принципами і тактикою. Келлог робить акцент на моральному вимірі і на тому, що мовчання або утримання мають наслідки для української довіри до партнерів. США відповідають прагматичністю, кажучи, що слово може ускладнити переговори. Тепер хід за союзниками: декларації повинні транслюватися у чіткі кроки й гарантії, щоб питання територіальної цілісності не залишалося предметом словесних компромісів. Чи вдасться знайти баланс — залежить від того, наскільки партнери готові поставити конкретні інтереси України в центр переговорів.
