У журналі The Atlantic вийшла стаття журналіста Саймона Шустера, який відвідав завод Rheinmetall у Унтерлюсі — і спробував запитати CEO компанії про найбільший виклик для його бізнесу. Армін Паппергер цю розмову явно не любив.
Незручне питання
Шустер поцікавився простим: якщо Україна вже зупиняє російські танки дешевими дронами вартістю менше тисячі євро — дронами, які знищують техніку на мільйони, — що це означає для компанії, яка будує ті самі танки? Паппергер відреагував роздратовано.
«Це як гратися з конструктором Lego. У чому полягає інновація України? Немає жодного технологічного прориву. Це українські домогосподарки. У них на кухні стоять 3D-принтери, і вони виготовляють деталі для дронів. Це не інновація».
— Армін Паппергер, CEO Rheinmetall, The Atlantic, 27 березня
На конкретні приклади — виробники Fire Point і Skyfall, які щомісяця постачають ЗСУ сотні тисяч дронів — він не відповів по суті. Натомість додав, що українські компанії ніколи не зможуть продавати свої дрони НАТО: бюрократія Альянсу їх не пропустить. Паппергер не уточнив, чи знайомий він з тим, що сталося далі.
Що сталося далі
Стаття вийшла 27 березня. Уже наступного дня українські медіа її розтиражували. 28 числа радник президента Олександр Камишін відповів у X:
«Rheinmetall каже, що наші #LEGODrones зроблені домогосподарками на кухнях. Гаразд. Тим часом наші #LEGODrones вже спалили понад 11 тисяч російських танків».
— Олександр Камишін, @AKamyshin
29 березня — через менш ніж 48 годин після виходу матеріалу — офіційний акаунт Rheinmetall опублікував пост, тегнувши того самого Камишіна:
«Ми висловлюємо найглибшу повагу до величезних зусиль українського народу... Кожна жінка та кожен чоловік роблять неоціненний внесок. Сила інновацій українського народу і його бойовий дух є джерелом натхнення для нас».
— Rheinmetall AG, офіційний X-акаунт, 29 березня
Концерн, що будує танки Leopard і постачає Україні зброю на сотні мільйонів євро, за два дні перейшов від «домогосподарок» до «джерела натхнення» — без жодних пояснень від самого Паппергера.
Цифра, яку він не назвав
Станом на 2025 рік Україна виробляє близько 4 мільйонів дронів на рік — більше, ніж усі члени НАТО разом узяті, за даними Bloomberg. Щомісячна виробнича потужність FPV-дронів зросла з 20 тисяч у 2024-му до 200 тисяч у 2025-му. Понад 500 компаній-виробників — проти семи, що існували до повномасштабного вторгнення.
Саме ці дрони відповідальні за 60–70% втрат російської техніки. Дрони, які коштують менше тисячі євро, знищують танки вартістю кількох мільйонів.
Один зі співробітників Rheinmetall, який супроводжував Шустера під час візиту на виробництво, мимохіть визнав: у компанії немає захисту для власних танків від дронових атак — того типу захисту, який обидві сторони у війні вже давно використовують на полі бою.
Питання не в дронах
Німецький військовий експерт Ніко Ланге після публікації попередив: зарозумілість щодо нової економіки війни — масових дешевих дронів замість дорогої важкої техніки — може стати серйозною проблемою безпеки для самої Європи.
Паппергер правий у вузькому технічному сенсі: жоден FPV-дрон не є відповіддю на гіперзвукову ракету. Але питання, яке він не захотів почути, звучить інакше: чи збережеться попит на танки за мільйони євро у світі, де їх знищують за тисячу? Відповідь на це питання дасть не бюрократія НАТО, а наступні кілька років замовлень на оборонних ринках Європи, Азії та Близького Сходу — де Україна вже стоїть у черзі як постачальник, а не лише як покупець.
