У великій дипломатії важливі не гучні заяви, а тихі домовленості
Минулого тижня Південна Африка офіційно повернула додому чотирьох своїх громадян, яких, за даними офісу президента Сиріла Рамафоси, обманом змусили воювати проти України на боці Росії. Це не тільки історія про окремі трагедії — за нею стоїть злагоджена схема вербування з міжнародними наслідками.
Що відомо
За заявою президента, наразі планують повернути загалом 17 осіб: про отримання «сигналу лиха» повідомили ще в листопаді 2025 року. 11 із них очікують відправлення додому найближчим часом; двоє залишаються в Росії — один госпіталізований, інший проходить процедури оформлення документів. Переговори про звільнення розпочалися в грудні 2025 року після звернень родин.
Родичі постраждалих кажуть, що чоловіків завербували з допомогою Дудузіле Зуми-Самбудли — доньки колишнього президента Джейкоба Зуми: замість обіцяного навчання для роботи охоронцями людей змусили підписати військові контракти. Водночас у ПАР нагадують, що участь у бойових діях на боці іноземних сил є кримінальним правопорушенням ще з 1998 року, і проти підозрюваних у вербуванні триває розслідування.
"Ми домоглися повернення наших громадян та продовжуємо роботу над тим, щоб ті, хто постраждав від цієї схеми, були в безпеці й отримали допомогу."
— Офіс президента Сиріла Рамафоси
Як це працює: механіка вербування
За даними Bloomberg (січень 2026), Росія використовує інтернет‑платформи, зокрема ігрові спільноти, для пошуку вразливих молодих людей. Схема повторюється: приваблива пропозиція роботи або навчання → поїздка за кордон → тиск і підписання контракту з військовим компонентом. У випадках, про які повідомляють ЗМІ, фінальна ставка — не лише на поповнення кадрів, а й на політичну та інформаційну вигоду.
Чому це важливо для України та партнерів
По-перше, це питання безпеки: вербування іноземців дозволяє агресору частково вирішувати кадрові проблеми і знижувати ризики політичної відповідальності. По-друге, це репутаційний удар і ризик для африканських країн — родини та суспільства вимагають відповідей і захисту громадян. По-третє, такі кейси підсилюють аргументи України у зверненнях до міжнародної спільноти щодо масштабності російських програм вербування.
Експертна спільнота звертає увагу: масштабні вербувальні мережі (Bloomberg та інші видання згадували про сотні вербованих у різних країнах — Індії, Кенії та ПАР) показують, що це не поодинокі інциденти, а частина системної стратегії. Поки африканські уряди й міжнародні партнери реагують — важливо, щоб реакція була не лише декларативною: потрібні механізми превенції, швидкого повернення постраждалих і переслідування організаторів.
Короткий висновок
Ця історія — про сім'ї, але також про геополітичну практику. Україна й партнери повинні фіксувати ці випадки як доказ системних дій і вимагати від Москви прозорих розслідувань та відповідальності. А африканські держави — посилити інформування громадян та міжурядову координацію, щоб не допустити нових трагедій.
Питання, яке залишається відкритим: чи переросте це окремий випадок у міжнародну коаліцію проти транснаціонального вербування — і чи вистачить політичної волі у партнерів, щоб перетворити заяви на конкретні кроки?
