Коротко
18 січня в Португалії відбувся перший тур президентських виборів: у другий тур,який відбудеться 8 лютого, вийшли Антоніу Жозе Сегуру (31,1%) та лідер ультраправої партії Chega Андре Вентура (23,5%). Це перший випадок за близько 40 років, коли жоден із кандидатів не здобув більшості в першому турі, про що пишуть Politico та The Guardian.
Що відбулося і чому це важливо
Результат став несподіваним для частини експертів: перед виборами опитування віддавали провідні позиції Вентурі. Проте Сегуру здійснив прорив і тепер має шанс об'єднати тих виборців, хто прагне стримати радикальну риторику.
«Здатність Вентури отримати майже чверть голосів у неділю підкреслює, наскільки стрімким було зростання його партії Chega в Португалії. За шість років це ультранаціоналістичне об’єднання пройшло шлях від наявності лише одного депутата в парламенті до статусу головної опозиційної сили країни, яка контролює понад чверть місць у законодавчому органі»
— Politico
У Португалії — напівпрезидентська республіка. Президент має реальні інструменти впливу, серед яких:
- накладення вето на закони;
- ратифікація міжнародних договорів;
- призначення прем'єр-міністра та розпуск парламенту;
- призначення ключових посадовців і здійснення помилувань;
- як верховний головнокомандувач — вплив на розгортання збройних сил.
Це означає, що президентські вибори — не лише церемонія: вони формують баланс сил усередині країни і впливають на зовнішню позицію Португалії в ключових питаннях безпеки та європейської координації.
Сигнали для Європи та для України
«За п'ять десятиліть, відколи Португалія скинула свою фашистську диктатуру, президентські вибори лише один раз – у 1986 році – вимагали другого туру, що підкреслює, наскільки фрагментованим став політичний ландшафт зі зростанням ультраправих та розчаруванням виборців основними партіями»
— The Guardian
Експерти наголошують: успіх Chega — це дзвінок про те, що навіть у стабільних демократіях зростання радикальних сил можливе за поєднання розчарування виборців і кризи довіри до традиційних партій. Для країн ЄС, зокрема для України, це важливий маркер: стійкість європейської політичної підтримки залежатиме не лише від зовнішньої політики, а й від внутрішнього балансу сил у кожній столиці.
«Португальські президенти були стабілізуючою силою в політиці країни з моменту створення республіки, а п'ять попередніх президентів виграли два п'ятирічні терміни поспіль. Португальський електорат традиційно обирав президентів, які балансували проти домінуючої політичної сили того часу»
— Ендрю Бернард, позаштатний старший науковий співробітник Європейського центру Атлантичної ради
Що очікувати далі
Політичні оглядачі вбачають два сценарії: мобілізація широких коаліцій проти Вентури або консолідація нових політичних реалій за його участі у владі. Яким би не був результат, другий тур 8 лютого стане лакмусовим папірцем: чи вдатиметься традиційним силам об'єднатися навколо кандидата, який відсторонює екстремістів від інституцій, чи ж радикальні рухи закріплять свій вплив у ключовому державному інституті.
Питання для думки: чи вистачить у Європи інструментів і політичної волі, щоб зберегти стабільність союзницьких позицій у разі подальшої радикалізації окремих членів? Відповідь на нього визначатиме не тільки Португалія, а й спроможність ЄС діяти єдиним фронтом у питаннях безпеки та підтримки демократій.
