Путін хоче миру — але не будь-якого. За даними Bloomberg, які видання наводить з посиланням на анонімного співрозмовника, обізнаного з настроями в Кремлі, диктатор РФ прагне завершити війну проти України до кінця 2025 року. Умова — повний контроль над Донбасом і угода з Європою, яка фактично легалізувала б усі захоплені з 2022 року території.
Офіційна реакція Москви настала майже миттєво. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Путін не встановлював жодного дедлайну, і назвав будь-які прогнози щодо строків переговорів «великою помилкою». Ця розбіжність між анонімним сигналом і публічним запереченням є не нова: саме так Кремль традиційно зондує реакцію партнерів, не беручи на себе зобов'язань.
Що Путін насправді виторговує
Повна картина складніша за просте бажання «миру». Окрім Донбасу, за даними Bloomberg, Путін домагається широкої угоди з Європою про архітектуру безпеки — фактично реінтеграції Росії в західний економічний і дипломатичний простір. Паралельно він відкидає будь-які компроміси щодо умов, на яких наполягають Київ і Брюссель.
«Він хоче широкої розмови про реінтеграцію Росії із Заходом, комерційних угод зі Сполученими Штатами — і робити це довго й нудно, поки продовжує бомбити енергетичну інфраструктуру України й повільно просуватися на фронті»
Амос Гохштайн, колишній радник Байдена, CNBC
Ця оцінка збігається з поведінкою Москви на переговорах: п'ятигодинна зустріч Путіна зі спецпосланцями Трампа — Стівом Вітковим і Джаредом Кушнером — у грудні закінчилася тим, що Ушаков назвав її «конструктивною», але «потребуючою подальшої роботи». Прориву не було.
Де конкретно стоїть конфлікт
Донбас — не абстракція. Як повідомляє CBS News, переговори залишаються заблокованими саме через Донецьку область: Росія вимагає повного контролю, тоді як близько п'ятої частини регіону, включно з містами-фортецями Слов'янськ і Краматорськ, залишається під контролем України. Зеленський підтвердив у Euronews, що Київ і Вашингтон досягли згоди з більшістю пунктів мирного плану — крім Донбасу і Запорізької АЕС.
Позиція України в цьому пункті є конституційною: Київ не може юридично погодитися на передачу територій. Зеленський також наполягає на присутності міжнародних сил на лінії зіткнення — оскільки, за його словами, довіряти обіцянкам Москви після 2014 року неможливо.
- Росія контролює близько п'ятої частини України, але не весь задекларований Донбас
- Пєсков визнав, що цілі «СВО» ще не досягнуто повністю — саме тому операція триває
- Рубіо публічно засумнівався, чи хоче Путін узагалі угоди, чи планує «захопити всю країну» — це було сигналом для Києва і Брюсселя
- Кремль відхилив пропозицію Берліна про різдвяне перемир'я, заявивши, що пауза лише дозволить Україні перегрупуватися
Чому сигнал з'явився саме зараз
Витік про «бажання миру» вигідний Москві в кількох вимірах одночасно: він пом'якшує тиск з боку Трампа, який публічно обіцяв зупинити війну, і дає Путіну образ переговорника — без реальних поступок. За оцінкою аналітиків Bloomberg, рух Росії сповільнився на фронті, а економічний тиск усередині країни наростає: рейтинги Путіна падають, навіть якщо його політична позиція залишається стабільною.
Водночас Європа не стоїть осторонь. У жовтні стало відомо, що ЄС і Київ спільно опрацьовують 12-пунктовий план миру вздовж нинішньої лінії фронту — прямо всупереч вимозі Путіна визнати захоплені землі. План передбачає наглядову раду під головуванням Трампа.
Якщо Москва справді має внутрішній дедлайн до кінця 2025 року, але публічно від нього відхрещується, ключове питання не в тому, чи хоче Путін миру — а в тому, чи готові США і Європа ціною якого миру він згоден зупинитися: того, де Слов'янськ стає російським, чи того, де нинішня лінія фронту фіксується без анексії.
