Що сказав Рубіо на MSC
На Мюнхенській конференції з безпеки (MSC) сенатор Марко Рубіо поставив просте, але важливе питання: чи серйозно Москва налаштована завершити війну на умовах, прийнятних для України. За його словами, коло питань для завершення конфлікту звужено — але залишилися найскладніші елементи, і їхнє вирішення вимагатиме часу та наполегливості.
"Ми не знаємо, чи росіяни серйозно ставляться до закінчення війни — вони кажуть, що так, — і на яких умовах вони готові це зробити... Але ми продовжимо це перевіряти."
— Марко Рубіо, сенатор США
Тиск працює паралельно з діалогом
Рубіо підкреслив, що переговори не відбуваються в ізоляції від інших інструментів політики: санкції, енергетичний тиск і постачання зброї для України продовжуються одночасно з дипломатичними зусиллями. Він навів низку прикладів, які, за його словами, демонструють це: нафтові обмеження (згадано осінь 2025 року), домовленості з Індією про зменшення додаткових закупівель російської нафти, кроки Європи та програма PURL з закупівлі американської зброї союзниками для підтримки України.
"Тож усі ці речі продовжуються, ніщо не зупинилося на цей час (переговорів). Тому в цьому плані ніхто не виграє час."
— Марко Рубіо, сенатор США
Технічний прогрес і його межі
Рубіо також повідомив про технічний прогрес: за його словами, військові представники обох сторін вже проводили зустрічі минулого тижня, а нові перемовини були заплановані на 17 лютого. Це дає підстави говорити про просування в комунікації на рівні експертів, але сенатор попередив, що технічні контакти не автоматично перетворюються на політичні рішення, які б гарантували справедливі та стійкі умови для України.
Чому це важливо для України
Поєднання тиску та діалогу — це фрейм, який працює на інтереси України: поки перевіряють наміри Кремля, партнери зберігають інструменти впливу. Експертне середовище погоджується, що саме такий баланс дає шанс витиснути з переговорів реальні поступки, а не лише декларації.
Що далі
Тепер ключове — чи перетворяться технічні зустрічі та дипломатичний тиск на конкретні, прийнятні для України рішення. Від партнерів залежить, чи збережуть вони темп і ресурси, необхідні для того, щоб перевести переговори із «перевірки намірів» у верифіковані домовленості. Якщо ні — процес може затягнутися, а Москва отримає можливість маневрувати.
Питання залишається відкритим: чи вистачить у міжнародної коаліції волі та інструментів, щоб перетворити дипломатичні зусилля на результат, який гарантуватиме безпеку й відновлення для України?
