Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес публічно поставив під сумнів послідовність зовнішньої політики Євросоюзу. За його словами, ЄС демонструє «подвійні стандарти» у підходах до України та Ізраїлю — і це вже неможливо ігнорувати.
У чому конкретно полягає критика
Санчес вказує на очевидну асиметрію: коли Росія вторгається в Україну, Брюссель реагує санкціями, фінансовою підтримкою та риторикою про міжнародне право. Натомість дії Ізраїлю в Газі — з тисячами жертв серед цивільних — не тягнуть за собою порівнянної реакції з боку ЄС. Іспанія разом із Норвегією та Ірландією визнала палестинську державу ще у травні 2024 року — крок, який більшість країн-членів ЄС не наважилися зробити.
Позиція Санчеса не є спонтанною: Іспанія системно тисне на Брюссель із вимогою переглянути відносини з Ізраїлем, зокрема угоду про асоціацію. Іспанські соціалісти давно намагаються поєднати підтримку України з критикою ізраїльської операції — і подають це як єдину логіку, а не як протиріччя.
Чому це важливо для України
На перший погляд, критика Санчеса стосується Ізраїлю. Але насправді вона торкається фундаментальнішого питання: наскільки ЄС здатний бути надійним гравцем, якщо його принципи залежать від геополітичної зручності?
Для України це має практичний вимір. Якщо Брюссель дозволяє собі вибіркове застосування норм міжнародного права — навіть під тиском однієї держави-члена — це створює прецедент. Сьогодні дискусія про «подвійні стандарти» може послабити консенсус навколо підтримки Києва, якщо частина країн вирішить, що ЄС і так не дотримується єдиних правил.
Реакція Брюсселя
Єврокомісія поки що не відповіла на критику Санчеса системно. Окремі чиновники нагадують, що ситуації принципово відрізняються — Росія є агресором проти держави-члена майбутнього розширення, тоді як конфлікт на Близькому Сході розглядається в іншому правовому контексті. Але ця аргументація дедалі менше задовольняє критиків.
Санчес — не маргінал у ЄС. Іспанія є четвертою економікою єврозони, і її голос у Раді ЄС має вагу. Якщо до іспанської позиції приєднаються інші середземноморські країни, дискусія про «стандарти» може вийти за межі риторики.
Що далі
Реальне питання не в тому, чи правий Санчес у своїй критиці. Питання в іншому: якщо ЄС не сформулює чіткі та публічно захищені критерії своїх зовнішньополітичних рішень — чи зможе він утримати підтримку України як спільний проєкт, а не як набір двосторонніх домовленостей із різним рівнем зобов'язань?
