Що сталося
Українського скелетоніста Владислава Гераскевича не допустили до старту у Кортіні 12 лютого 2026 року. Офіційно рішення ухвалило журі Міжнародної федерації бобслею та скелетону (IBSF): шолом спортсмена «не відповідав правилам» і через відмову спортсмена дотриматися вказівок йому заборонили починати заїзд.
"Отримавши останній шанс, скелетоніст Владислав Гераскевич з України не зможе розпочати свої перегони на зимових Олімпійських іграх 2026 року в Мілані в Кортіні сьогодні вранці. Це рішення було ухвалено після його відмови дотримуватися керівних принципів МОК щодо самовираження спортсменів."
— Офіційне повідомлення Олімпійських ігор / IBSF
Позиції сторін
За версією організаторів і федерації, спортсмену пропонували альтернативи: демонструвати шолом під час тренувань або показати його в змішаній зоні після змагань. 10 лютого МОК допустив використання чорної пов’язки як компромісу. Гераскевич, за повідомленнями, "не розглядав жодної форми компромісу".
"Це ціна нашої гідності."
— Владислав Гераскевич, скелетоніст (Instagram)
НОК України звернувся до МОК із проханням дозволити виступ у шоломі, а президент України подякував спортсмену «за те, що він нагадує світові ціну нашої боротьби» — це додає справі політичного та морального виміру поза суто спортивними правилами.
Чому це важливо
Є дві взаємопов'язані площини: по-перше, міжнародні спортивні інституції прагнуть уникати політичних меседжів у змаганнях — це логіка нейтральності й уніфікованих правил. По-друге, для України й багатьох українців це не просто символ — це нагадування про загиблих і про війну, яка впливає на життя спорту та інфраструктури. Саме тут постає конфлікт цінностей: універсальні правила проти локальної пам'яті.
Хронологія ключових кроків
- 9 лютого — Гераскевич повідомив про заборону шолома з іменами загиблих; президент подякував за нагадування світу про ціну боротьби.
- 10 лютого — МОК дозволив лише чорну пов’язку; шолом на змаганнях заборонено.
- 12 лютого — IBSF ухвалила рішення не допустити спортсмена до старту через відмову дотриматися правил.
Що далі
Ця історія може мати кілька наслідків: підвищений міжнародний тиск на МОК і федерації щодо гнучкості правил у випадках символічної пам’яті; посилення внутрішньої солідарності навколо спортсмена; можливі апеляції з боку НОК України. Водночас спортзалишатиметься полігоном для боротьби за символи — і від того, як міжнародні інституції вирішать подібні кейси, залежить не лише репутація організацій, а й сприйняття української правди у світі.
Питання, яке залишається: чи зможуть міжнародні спортивні інституції знайти баланс між принципом нейтральності і правом на пам’ять, коли за символами стоять людські втрати й національна травма?
