Контекст: тихі домовленості важливіші за гучні заяви
За повідомленням Axios, Дональд Трамп активно з'ясовує в радників і довірених осіб, кого вони бачили б лідером Республіканської партії та ймовірним кандидатом на пост президента у 2028 році. Ім'я, яке найчастіше фігурує, — Джей Ді Венс, а поруч із ним називають Марко Рубіо.
Позиція Трампа: спадщина понад усе
Як пише Axios, мотив Трампа простий: він хоче зберегти власну політичну спадщину. Тому запитує команду не щоб диктувати остаточний вибір, а щоб зрозуміти, хто може утримати вплив і продовжити лінію адміністрації.
"Венс-Рубіо – це ідеальний тандем президента на 2028 рік, і, щоб було ясно, Венс – головний кандидат"
— радник Трампа (співрозмовник Axios)
Роль Рубіо і Венса: чому вони доповнюють одне одного
За повідомленням співрозмовників, між ними різниця очевидна: Рубіо більш помітний у медіапросторі і, як пише Axios, частіше фігурує в новинах, які читає сам президент. Однак на нього лягає подвійна відповідальність — посади держсекретаря і радника з національної безпеки ускладнюють можливий перехід на іншу роль.
"Я стану одним із перших, хто підтримає Венса, якщо він захоче балотуватися"
— Марко Рубіо, Vanity Fair, 2025
Натомість Венс — кандидат із менше формалізованими обов'язками в адміністрації, але, як свідчать попередні опитування, має кращі шанси у праймеріз. Це створює динаміку, де Трамп може просувати Рубіо як сильного партнера у списку, щоб врівноважити брак бюрократичного досвіду Венса.
Що це означає для України
Обрання чи просування конкретних фігур у лідери республіканців — не лише внутрішньопартійне питання. Зовнішня політика і допомога союзникам залежать від того, хто формуватиме порядок денний і яким буде баланс між «сенсаційністю» риторики й бюрократичною послідовністю.
Якщо в пріоритеті опиниться кандидат із сильним медійним весом, а не з глибоким дипломатичним бекграундом, це може означати більшу нестабільність у прогнозуванні політики щодо України. Натомість союзник на посаді держсекретаря, який збереже вплив, може слугувати гарантом послідовності зовнішньої лінії.
Аналітики в США звертають увагу: зараз важливі не лише опитування чи внутрішні симпатії, а те, чи перетворяться ці симпатії на конкретні кадрові рішення й політичні механізми підтримки — бюджетні голосування, санкційна політика, військова допомога.
Висновок
Те, що нині виглядає як вибір спадкоємця всередині партії, має стратегічне значення для міжнародних партнерів. Україні варто стежити не лише за іменами, а за тим, як ці союзи трансформуються в інституційні рішення. Тепер хід — за союзниками: декларації мають перетворитися на підписані документи та бюджетні зобов'язання.
