Адміністрація Трампа повідомила білоруську опозицію у вигнанні про зупинку подальших зусиль із звільнення політичних в'язнів. Лідерка демократичних сил Білорусі Світлана Тихановська підтвердила це Reuters 9 червня — і стала першою, хто публічно визнав уповільнення переговорного процесу.
Спецпредставник президента США Джон Коул, 79-річний дипломат, призначений Трампом для роботи з Мінськом, 28 квітня публічно заявляв, що очікує нового звільнення в'язнів ще у травні. За його словами, це мало б відкрити шлях до подальшого пом'якшення санкцій. Травень минув без результату.
«Наступні звільнення відкладено на деякий час. Знаючи причину, мене це не турбує. Але будь-яка затримка руйнує здоров'я багатьох із них — і це не кінець процесу».
Світлана Тихановська, Reuters
Що вже відбулося і що залишилося
З початку переговорів Лукашенко звільнив понад 400 осіб. Найгучніший епізод — грудень 2025 року, коли після зняття санкцій США на білоруський калій на волю вийшли 123 людини, серед яких — нобелівський лауреат Алесь Біляцький, опозиціонери Марія Колесникова і Віктор Бабарико. Більшість з них перевезли до України.
За даними правозахисного центру «Вясна», у білоруських тюрмах досі залишаються близько 870 політичних в'язнів, з яких щонайменше 170 визнано «особливо вразливими» через вік, хвороби або жорсткі умови утримання. При цьому з грудня «Вясна» зафіксувала щонайменше 50 нових вироків із політичних мотивів — лише в травні до списку додали 32 нові імені.
«Обертові двері» як переговорна тактика
Тихановська прямо говорить про системну проблему: Лукашенко звільняє старих в'язнів, одночасно саджаючи нових, — щоб зберігати переговорний ресурс. За її словами, це схоже на спробу «отримати Lamborghini за ціною велосипеда — взяти багато, віддаючи мало».
Аналітик і колишній білоруський дипломат Павло Слункін (Варшава) вважає, що до гальмування переговорів могло призвести невдоволення Лукашенка неспроможністю США залучити до діалогу європейців. Окремо Reuters зазначає: арешти критиків режиму тривають попри те, що Коул публічно вимагав їх припинити.
Ситуацію ускладнює і регіональний контекст: Білорусь провела спільні ядерні навчання з Росією, а Зеленський заявив, що Москва намагається глибше втягнути Мінськ у війну проти України.
Механізм без контролю
За весь час переговорів жодного публічного документа про зобов'язання сторін так і не з'явилося. Угода будується на особистому контакті Коула з Лукашенком — і на обміні: санкційні послаблення в обмін на конкретні партії звільнених. Верифікації зупинки арештів немає. Коул 3 червня написав у X лише: «Ми ще не закінчили. Не втрачайте надії» — без пояснень, чому травневий дедлайн провалився.
Якщо США справді пообіцяли Лукашенку щось, чого не можуть виконати — як припускає Слункін, — пауза може виявитися не технічною, а змістовною: переговори зайшли в глухий кут саме тоді, коли в тюрмах залишаються сотні людей з підірваним здоров'ям.
