Що сталося
Уранці 7 лютого в кількох точках на півночі Італії зафіксували три окремі інциденти, які порушили роботу залізничного руху в перший повноцінний день Зимових Олімпійських ігор. Про це повідомляє Reuters з посиланням на Міністерство транспорту Італії та місцеву поліцію.
Через пошкодження інфраструктури — підпал шафи з перемикачем у районі Пезаро, порізані електричні кабелі поблизу Болоньї та виявлення примітивного вибухового пристрою — швидкісні, міжміські й регіональні поїзди затримувалися до 2,5 годин. Державна залізнична компанія Ferrovie dello Stato тимчасово закрила станцію швидкісних потягів у Болоньї; до полудня рух почав повертатися до норми.
"Це — серйозний саботаж"
— Міністерство транспорту Італії (заява)
Контекст: від кібератак до протестів
Інциденти сталися на тлі низки інших подій: 4 лютого міністр закордонних справ Італії повідомив про відбиті кібератаки, нібито очолювані РФ, спрямовані на посольства й об'єкти Олімпіади. Напередодні у Мілані пройшли масові протести — частина демонстрацій уночі спричинила сутички й використання піротехніки, що також загострило загальну атмосферу напруги в містах-організаторах.
"Ніхто не взяв на себе відповідальність за ці інциденти, які, схоже, були скоординованими"
— Речниця поліції Італії
Можливі мотиви й версії
Офіційні органи наразі розглядають інциденти як саботаж. Аналітики з безпеки наголошують: атаки на транспортну інфраструктуру можуть мати різну мотивацію — від протестних акцій і дестабілізації до елементів гібридної війни, коли порушення логістики використовують для тиску на суспільство та державні інститути.
Паралель з Францією — у 2024 році на день відкриття Літніх Олімпійських ігор у Парижі також сталися напади на швидкісні лінії TGV. Такі повтори показують, що великі події створюють привабливий простір для акторів, які прагнуть максимального резонансу.
Наслідки для транспорту та безпеки
Для пасажирів наслідок був очевидний — затримки й тимчасові закриття станцій. Для державних служб — це тест на координацію реагування, обмін інформацією і готовність до захисту критичної інфраструктури. У короткій перспективі потрібні додаткові перевірки колійних об'єктів і посилення охорони ключових вузлів.
Для України ситуація має подвійне значення: по-перше, це нагадування про вразливість інфраструктури під час великих публічних подій; по-друге, приклад того, як Європа відреагує на нові гібридні ризики, може стати індикатором підтримки й готовності партнерів до колективного захисту критичних систем.
Висновок
Розслідування триває: важливо не поспішати з остаточними висновками, але й не недооцінювати сигнали. Європі доведеться підсилити захист логістичних мереж і підвищити обмін розвідданими між службами, щоб мінімізувати ймовірність повторення. Для України — ще один привід відточувати власні механізми захисту інфраструктури та координуватися з європейськими партнерами.
Тепер питання за слідством і превенцією: чи зможе координація на рівні держав і залізничних операторів швидко закрити вразливі точки — і чи замість сигналів паніки ми отримаємо чіткі, практичні рішення?
