Коротко: висновок і значення
У розмові з Reuters президент Литви Гітанас Науседа закликав до угоди між Європою та США про спільну відповідальність за безпеку Арктики й Північноатлантичного простору. На його думку, це може стати шляхом для розв’язання спалаху напруги навколо Гренландії і зменшити відволікання, яке наразі грає на руку Кремлю.
Що саме сказав Науседа
"Найкращим результатом було б просто домовитися про спільну відповідальність за безпеку Арктичного регіону та Північноатлантичного регіону. Чи можливо цього досягти? Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб рухатися в цьому напрямку, тому що це найкращий шлях."
— Гітанас Науседа, президент Литви
За даними Reuters, Науседа попереджає: галас навколо Гренландії відволікає увагу від війни Росії проти України і підриває єдність НАТО. Він називає нинішній момент «критичним» і вважає, що країни, які ще сумніваються у підтримці України, мають зрозуміти стратегічні ризики такого підходу.
Контекст: заяви Вашингтона й Європи
У січні цього року президент США висловлювався щодо Гренландії — 9 січня він натякнув, що може поставити вибір між володінням островом і існуванням НАТО, а 19 січня порадив європейцям зосередитися на війні з Росією (джерело: Reuters). 20 січня президент Фінляндії виніс на розгляд кілька сценаріїв щодо Гренландії, серед яких один названо як потенційно «військове захоплення».
Ці сигнали підсилюють занепокоєння в Європі: навіть якщо прямої військової загрози немає, дипломатичні риторики та публічні спекуляції вже розхитують довіру між трансатлантичними партнерами.
Чому це важливо для України
Угода про розподіл відповідальності за арктичний і північноатлантичний простір — це не тільки питання географії. Для України це питання пріоритетів партнерів: чи залишиться у фокусі трансатлантичної політики протидія російській агресії, чи буде відведена на узбіччя через нові регіональні суперечки.
За Науседою, щоб Європа змогла взяти на себе більшу частину відповідальності за свою безпеку, може знадобитися 10–15 років. До того часу ключове значення має збереження спільної уваги й підтримки на користь України.
Що далі — прогноз
Трансатлантична угода можлива, але для цього потрібні дві речі: політична воля США і дипломатична послідовність Європи. Аналітики звертають увагу, що декларації мають перетворюватися на механізми розподілу завдань, ресурсів і відповідальності — інакше ризик, що суперечка переросте в довготривалу проблему, збережеться.
Питання для партнера і для України просте: чи вдасться зробити з географічного конфлікту предмет конструктивного трансатлантичного порядку денного — і чи вистачить це, щоб зберегти фокус на протидії російській агресії?
