Що сталося
За інформацією Reuters, у Женеві 17 лютого відбудуться дві сесії за участі американської делегації: вранці — переговори зі сторонами з Ірану (за участі посередників з Оману), а пообіді — тристоронні переговори за участі США, України й Росії. Українська сторона та російська делегація підтвердили зустрічі на 17–18 лютого.
Хто сидітиме за столом
У складі американської делегації Reuters називає спецпосланця президента США Стівa Віткоффа та Джареда Кушнера. Раніше зустрічі США й Ірану проходили в Омані (останній раз — 6 лютого). Російську делегацію цього разу очолить Володимир Мединський — він вже був головним перемовником Москви під час переговорів у Стамбулі.
«Здається, це було б найкращим, що могло б статися»
— Дональд Трамп, цитата за Axios щодо можливості зміни режиму в Ірані
Чому це важливо для України
Одночасність двох треків дає Вашингтону гнучкість: США можуть синхронізувати тиск і пропозиції на різних театрах, не дозволяючи одному переговорному процесу повністю домінувати над іншим. Для Києва це означає, що:
- переговори з Росією відбуваються на фоні ширшої дипломатичної гри, де Вашингтон намагається зберегти важелі впливу;
- Україна виступає в переговорному процесі, попри відсутність компромісу, — це сигнал про готовність до діалогу без відмови від ключових національних інтересів;
- важливими будуть деталі протоколів, склад делегацій і те, чи будуть зафіксовані конкретні кроки з контролю, розведення чи безпеки — не лише декларації.
Ризики й очікування
Повернення до переговорного процесу Мединського може мати символічне й практичне значення — для Москви це спосіб підтвердити готовність вести діалог через політичні канали, а не лише через силові. Як зауважив міністр закордонних справ Андрій Сибіга, він не знає, що означає це повернення, і нагадав про «історичні псевдолекції» Мединського під час попередніх зустрічей, що додає елементу недовіри під час перемовин.
«Не знаю, що означає повернення радника Путіна до переговорного процесу»
— Андрій Сибіга, Міністерство закордонних справ України
Аналітики звертають увагу: успіх цих сесій залежатиме не стільки від медійного ефекту, скільки від технічних деталей — хто підпише що, які механізми перевірки будуть прописані, і чи зможуть переговори перетворитися з декларацій у виконувані домовленості.
Короткий висновок
Дві сесії в один день — це інструмент дипломатиї, який дає США можливість маневрувати й тримати в полі зору кілька регіональних питань одночасно. Для України головне — домагатися, щоб будь-які домовленості включали гарантії безпеки й механізми контролю. Наступні кроки покажуть, чи перетвориться дипломатична активність на конкретні результати для безпеки й відновлення територіальної цілісності.
