За рік — 16% Донеччини. Костенко пояснює, чому Путін хоче Донбас на переговорах, якщо не може взяти його на фронті

Секретар оборонного комітету Верховної Ради Роман Костенко: поступка Донбасом — це не регіональний компроміс, а глобальний сигнал, що кордони можна переписувати силою. Аргумент підкріплений цифрою, яку Москва воліє не афішувати.

147
Поділиться:
Українські військові на Донбасі (Фото: EPA)

Навесні 2025 року переговорний тиск на Київ зріс: американська сторона, за даними Financial Times, обговорювала сценарії «заморожування» лінії фронту. Саме в цей контекст вписується позиція Романа Костенка — полковника СБУ, ветерана та секретаря парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.

Цифра, яку Кремль приховує

За словами Костенка в інтерв'ю для LB.ua, якщо зібрати всі землі, захоплені Росією впродовж 2025 року по всій лінії фронту — від Харківщини до Запоріжжя — і накласти на карту Донецької області, вийде приблизно 16% її площі. При такому темпі взяти лише одну область знадобиться більше двох років. Це не перемога — це стратегічний глухий кут, який Москва намагається вирішити за столом переговорів.

«Жодні домовленості не можуть означати капітуляцію чи поступки територіями — це створює небезпечний прецедент і руйнує принципи міжнародної безпеки».

Роман Костенко, LB.ua

Донбас — не виняток із правила, а саме правило

Костенко наголошує на юридичній логіці, яку часто обминають у публічній дискусії: земля Донеччини стратегічно нічим не відрізняється від Київської, Львівської чи Вінницької областей. Це не риторичне перебільшення — це пряме посилання на принцип територіальної цілісності, закріплений у Статуті ООН і Гельсінському заключному акті.

Аналогічний аргумент у жовтні 2025 року сформулювали дослідники LSE: будь-яке американо-брокерське врегулювання, що змушує Київ віддати землю, створює геополітичний прецедент — кордони можна змінювати силою. Після цього питання про Сувалкський коридор чи Балтійське море стає не гіпотетичним, а прецедентним.

Чому Путін виніс Донбас на переговори

В інтерв'ю 24 Каналу Костенко пояснив механіку: Росія не досягає своїх цілей на фронті й намагається приховати стратегічні провали, подаючи їх як тактичні успіхи. Початкова мета — знищення української державності — публічно звузилась до «захисту Донбасу». Це не зміна амбіцій, а зміна риторики під тиском втрат.

  • За 2025 рік Росія втратила сотні тисяч військових — і просунулась лише на 16% однієї області.
  • Переговори з позиції слабкості, за словами Костенка, означають, що поступки перетворяться на апетит, а не на мир.
  • Мета Москви незмінна: відрізати Україну від Чорного моря й знищити українську ідентичність як таку.

Де проходить межа аргументу

Позиція Костенка внутрішньо послідовна, але має практичне обмеження: вона не відповідає на питання ціни утримання. Мобілізаційна криза, дефіцит у бойових підрозділах і проблема дезертирства — теми, які сам нардеп порушує в тому ж інтерв'ю — формують контекст, у якому «не здаватись» і «мати чим тримати» — різні речі.

Якщо Захід справді почне тиснути на Київ у напрямку «заморожування», вирішальним стане не правова логіка прецеденту, а те, чи запропонують партнери Україні гарантії безпеки з реальним механізмом виконання — а не просто підписи під черговим меморандумом.

Новини світу

Політика

Поки масове виробництво «Сапсана» — флагмана державної ракетної програми — обговорюють у кулуарах як кандидата на заморожування, приватна Fire Point завершує сертифікацію власної балістичної ракети FP-7. Це не конкуренція амбіцій — це структурна проблема оборонної промисловості.

43 хвилини тому
Політика

Після 21 години переговорів в Ісламабаді США й Іран розійшлися без угоди. Тепер посередники намагаються звузити розрив до закінчення перемир'я — паралельно з оголошеною морською блокадою.

2 години тому