Що сталося
Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) ухвалив рішення дозволити спортсменам з росії та білорусі змагатися під власними прапорами. Про реакцію України повідомляють Sky News та УНН.
Президент Володимир Зеленський у відеоінтерв'ю з Пірсом Морганом заявив, що не був поінформований про це рішення, а його перша реакція — так само емоційна — описала його як «нешанобливо»: він охарактеризував рішення як "брудне" та "жахливе".
"Це брудне й жахливе рішення... Це нешанобливо"
— Володимир Зеленський, Президент України
Через це українські чиновники повідомили, що не відвідають зимові Паралімпійські ігри, заплановані на 6–15 березня. Раніше Україна закликала МПК не надавати росії та білорусі трибуну на Паралімпіаді (повідомляв УНН).
Чому це важливо
Питання не лише в присутності окремих спортсменів. Рішення МПК має кілька вимірів, які стосуються інтересів читача: легітимація, пропаганда та моральний сигнал.
По-перше, допуск під національними прапорами потенційно сприяє нормалізації режимів, які ведуть війну проти України, і робить спортивну арену місцем політичної комунікації. По‑друге, це питання престижу та психологічної підтримки для постраждалих: для багатьох українських спортсменів і родин такий крок сприймається як приниження їхнього досвіду і втрат. По-третє, у короткостроковій перспективі рішення підвищує ризик дипломатичних ускладнень для організаторів і для країн, які розглядають участь чи співпрацю з МПК.
Про це вже пишуть міжнародні медіа (Sky News) і звертають увагу на те, що спортивні організації зараз стоять перед вибором між технократичними правилами і геополітичною відповідальністю.
Наслідки та питання до МПК
Найближчий і очевидний наслідок — бойкот з боку України, що робить участь українських делегацій неможливою та посилює тиск на МПК. Далі — прецедент: чи стануть міжнародні спортивні організації поступово відновлювати повноцінну участь держав, які здійснюють агресію, без чітких політичних і репутаційних гарантій?
Ключове питання: чи зможе МПК пояснити, чому це рішення відповідає принципам інклюзивності та справедливості, не підриваючи при цьому довіру постраждалих спільнот і міжнародних партнерів? Відповідь визначить, чи залишиться спорт нейтральним простором, або ж перетвориться на ще одну арену геополітики.
Далі хід за партнерами МПК і національними олімпійськими комітетами: декларації про «чистоту спорту» тепер мають перетворитися на чіткі механізми, які відповідають і на виклики безпеки, і на моральні очікування суспільств.
