Рішення CAS і суть справи
Спеціальна комісія Спортивного арбітражного суду (CAS) відхилила позов українського скелетоніста Владислава Гераскевича проти Міжнародної федерації бобслею та скелетону (IBSF) та Міжнародного олімпійського комітету (МОК). У рішенні, яке цитує УНН, арбітр відзначив, що свобода вираження допускається на Олімпійських іграх, але під час змагань вона обмежена керівними принципами МОК щодо самовираження спортсменів.
«Єдиний арбітр, хоча і повністю розуміє бажання Гераскевича вшанувати пам'ять, зобов'язаний дотримуватися правил, викладених у Керівних принципах МОК щодо самовираження спортсменів.»
— Рішення CAS
Контекст: чому це важливо
IBSF та МОК дискваліфікували Гераскевича перед першим заїздом Олімпіади-2026 через його намір вийти на старт у «шоломі пам'яті» — символі шани загиблим українським спортсменам і нашим Героям. На практиці справа виходить за межі індивідуального вчинку: вона торкається балансу між особистою пам'яттю і політикою нейтральності, якої дотримується олімпійський рух.
«Ці керівні принципи забезпечують розумний баланс між інтересами спортсменів у вираженні своїх поглядів та інтересами спортсменів у отриманні неподільної уваги до їхніх спортивних досягнень на полі.»
— Рішення CAS
Що означає вердикт
Юридично CAS підтвердив пріоритет регламенту МОК під час змагань. Політично й емоційно для України це болюче питання: те, що для багатьох є актом пам'яті й честі, для арбітра — ризик порушення правил і відволікання від спортивного змагання. Експерти міжнародного спорту звертають увагу, що рішення — не моральна оцінка жесту спортсмена, а формальне тлумачення норм.
Сам Гераскевич раніше заявляв, що має намір домогтися перегляду рішення — процес, який привернув увагу до ширшої дискусії про місце символів під час Ігор. Тепер, після відхилення позову CAS, для української спільноти важливіше шукати альтернативні канали вшанування пам'яті, які не суперечать регламенту змагань.
Висновок
Рішення CAS встановлює юридичну межу самовираження під час змагань: регламент МОК має пріоритет. Це не розв'язує етичного питання про те, як вшановувати загиблих — воно залишатиметься предметом громадської дискусії. Для команд і федерацій це сигнал: пам'ять має значення, але її форми треба узгоджувати з правилами, аби не втратити і спортивний результат, і суспільну підтримку.
