Дві мотузки, дві стіни й 10,03 секунди — рівно стільки знадобилося Григорію Ільчишину та Ярославу Ткачу, щоб у фіналі проти команди США зі швидкісного скелелазіння принести Україні "золото" етапу World Climbing Series у китайському Чунціні. Суперники стартували раніше свистка, українці — просто швидше за всіх в історії континенту.
До фіналу дует ішов через оновлення власного рекорду. У чвертьфіналі проти першої команди Китаю Ільчишин і Ткач показали 10,26 секунди, перекресливши попередній континентальний показник. У вирішальному забігу проти американців Самуеля Вотсона та Зака Гаммера час скоротився до 10,03 секунди — і саме з цим результатом українці піднялися на найвищу сходинку.
У китайському Чунціні відбувся етап World Climbing Series зі швидкісного скелелазіння. У змаганнях взяли участь 100 спортсменів із п'яти континентів — 57 чоловіків та 43 жінки.
Попередній рекорд Європи в естафеті також належав цьому ж дуету: у Кракові Ільчишин і Ткач фіксували 10,31 секунди. Тобто за один сезон пара двічі переписала власний рекорд, зрізавши з нього майже три десятих секунди — для дисципліни, де перемогу й поразку часто вирішують соті частки, це радикальний стрибок уперед.
Естафета на швидкість — не старий вид програми. На рівні World Climbing Series вона дебютувала лише цього року, і федерація вже розглядає її як одну з майбутніх основних дисциплін календаря. Це означає простий практичний наслідок: чим вагоміший статус дисципліни, тим більше турнірів, ефірного часу та фінансування вона отримує — а разом з ними й попит на тренерів, скелелазні стіни та підготовку молодших спортсменів у регіонах.
Естафета на швидкість — нова дисципліна, яка на рівні World Climbing Series дебютувала лише цьогоріч і нині розглядається як одна із майбутніх основних дисциплін в календарі змагань.
Для української федерації скелелазіння це не просто ще одна медаль. За півроку Ільчишин встиг встановити рекорд Європи і в особистих змаганнях на швидкість — 4,841 секунди, і саме цей досвід тепер конвертується в командний результат. Двоє спортсменів фактично стали обличчям дисципліни, яка ще торік не мала статусу навіть у програмі Кубка світу.
Питання тепер практичне: чи закріпить Міжнародна федерація скелелазіння естафету на швидкість у олімпійській програмі до Лос-Анджелеса-2028, і чи встигне Україна за цей час перетворити рекорд однієї пари на систему підготовки, яка даватиме результат не залежно від двох конкретних імен.
