Коротко
21 лютого в Мілані і Кортіна‑д’Ампеццо п’ятеро українських спортсменів завершили свої старти на Олімпійських іграх‑2026. Вони змагалися в лижній акробатиці та лижних перегонах. Про результати повідомили Міністерство молоді та спорту України та НОК.
Як пройшли змагання
Останніми стартами для наших спортсменів були змішані командні змагання з лижної акробатики і чоловічий масстарт на 50 км у лижних перегонах. У змішаному командному турнірі (Ангеліна Брикіна, Олександр Окіпнюк, Дмитро Котовський) збірна посіла 6‑те місце. У масстарті 50 км у лижних перегонах Дмитро Драгун — 43‑є місце, Олександр Лісогор — 40‑е місце.
Фристайл. Лижна акробатика. Змішані командні змагання (Ангеліна Брикіна, Олександр Окіпнюк, Дмитро Котовський) — 6 місце. Лижні гонки. Чоловіки. Масстарт. 50 км. Дмитро Драгун — 43 місце, Олександр Лісогор — 40 місце.
— Міністерство молоді та спорту / НОК України
Організація та наслідки
НОК України додатково повідомив, що всі 46 українських спортсменів на Олімпіаді були вчасно акредитовані, проблем з логістикою та травмами не зафіксовано. Це важливий показник не лише для спортсменів, але й для держуправління та міжнародного іміджу — безпомилкова операційна робота дозволяє сконцентруватися на результатах замість екстреної логістики.
Чому це має значення
6‑те місце у змішаному турнірі показує, що українська лижна акробатика може конкурувати в командному форматі — навіть за ресурсоємних умов підготовки під час війни. Повна акредитація й відсутність інцидентів — доказ оперативної спроможності організаторів і добровільної підтримки, яка дозволяє спортсменам працювати без відволікань.
Аналітики спортивної спільноти звертають увагу: такі результати дають підґрунтя для аргументованих запитів на інвестиції в інфраструктуру і програму підготовки. Сьогодні важливо не лише святкувати чесну роботу спортсменів, а й перетворити видимість на системну підтримку — бюджетну, тренерську та медичну.
Висновок
Показані результати — це поєднання індивідуального зусилля та якісної роботи органів спорту. Наступний крок для України — конвертувати ці сигнали уваги в довгострокові інвестиції та програми, які зроблять виступи регулярними, а не епізодичними. Чи зможе спортивна влада і суспільство скористатися цим вікном можливостей?
