Рекорд: що зробили вчені
Дослідники Віденського технічного університету (TU Wien) у співпраці з австрійсько‑німецьким стартапом Cerabyte створили найменший у світі QR‑код. Його площа — 1,98 квадратного мікрометра (тобто менше, ніж у більшості бактерій). Досягнення підтвердила Книга рекордів Гіннеса: новий код виявився на 37% меншим за попереднього рекордсмена.
QR‑код має структуру 29 × 29 модулів; ширина одного «пікселя» — 49 нанометрів, приблизно одну десяту довжини хвилі видимого світла. Через це його неможливо побачити неозброєним оком або за допомогою звичайного оптичного мікроскопа — для зчитування використовують електронний мікроскоп.
Технологія та надійність
Код вигравіювали фокусованим іонним пучком на тонкій керамічній плівці. Кераміка обрана за високу стабільність і стійкість до зовнішніх впливів, що дає змогу зберігати інформацію без електропостачання або охолодження. За оцінками дослідників, такі наноносії теоретично можуть зберігати дані на сотні — тисячі років, що робить технологію привабливою для архівів і довготривалого збереження важливих документів.
"Ми показали, що фізичне архівування даних може бути надзвичайно компактним і довговічним"
— Пауль Майргофер, професор TU Wien
Практична ціна: можливості й обмеження
Переваги зрозумілі: висока щільність запису, низьке енергоспоживання після запису і довговічність. Але є й обмеження: виробництво потребує складного обладнання (фокусований іонний пучок), а читання — дорогого електронного мікроскопа. Це не технологія для повсякденних пристроїв, а для спеціалізованих архівів і наукових застосувань.
Чому це має значення для України
Під час війни питання фізичного збереження документів і культурної спадщини стають не теоретичними, а прикладними. Технологія керамічних наноносіїв дає інструмент для створення довговічних «фізичних копій» ключових архівів: від державних реєстрів до національних пам’яток і цифрових свідчень злочинів проти людяності. Експертне середовище звертає увагу, що такі рішення — частина стійкої стратегії захисту інформації, де важливі не лише резервні сервери, а й автономні фізичні носії.
Що далі
Технологія вже має статус рекорду й демонструє потенціал. Наступні кроки — стандартизація носіїв, зниження вартості виготовлення і розробка процедур масового читання/верифікації. Для України це питання не лише науки, а політики збереження: чи зможемо ми інтегрувати такі підходи в програми захисту архівів і культурної спадщини? Це стратегічне рішення — інвестиція в пам’ять, яка може пережити покоління.
Коротко: австрійські вчені створили найменший QR‑код у масштабі бактерії — технологія обіцяє практичне рішення для довготривалого збереження даних, але поки що лишається інструментом для спеціалізованих архівів і наукових інституцій.
