У структурі Державного бюро розслідувань — відомства, яке розслідує злочини вищих посадовців — виявився керівник, якого офіційно не існує. Журналісти Bihus.Info ідентифікували Ростислава Пекаря як заступника директора ДБР: він отримує понад 3 мільйони гривень на рік і їздить на службовій Toyota Prado вартістю близько $60 000. При цьому його ім'я відсутнє на сайті відомства, у реєстрі декларацій НАЗК і в будь-якій офіційній звітності бюро.
Призначення безліфту прозорості
За даними розслідування, Пекар обійняв посаду у 2025 році. Відкритого конкурсу — обов'язкової процедури для призначення заступника директора ДБР згідно з законом — не проводилось або інформація про нього публічно не з'являлась. Закон «Про ДБР» прямо зобов'язує директора «забезпечувати відкритість та прозорість діяльності бюро» — і саме директор підписує наказ про призначення заступника за поданням конкурсної комісії. Без конкурсу — без законної підстави.
Декларування майна та доходів є обов'язковим для всіх осіб, які займають керівні посади в державних органах. Відсутність декларації Пекаря в реєстрі НАЗК — окреме порушення, яке може кваліфікуватись як умисне ухилення від фінансового контролю.
Три мільйони — це скільки?
Для порівняння: 250 000 гривень на місяць — приблизна зарплата Пекаря — це в 10–12 разів більше за середню зарплату в Україні станом на 2025 рік. Заступники директора ДБР у теруправліннях офіційно заробляють від 2,3 мільйона на рік і подають декларації публічно — їхні імена, авто та нерухомість відкриті для перевірки. Пекар, з вищими повноваженнями у центральному апараті, залишається поза цим контролем.
«Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України... його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Директором за поданням Конкурсної комісії».
Закон України «Про Державне бюро розслідувань», стаття 11
Прецедент із наслідками
Це не перший випадок непрозорих кадрових рішень у ДБР. Ще у 2020 році конкурс на заступників директора критикували за проведення у надзвичайно стислі терміни — документи приймали з 30 грудня по 3 січня, фактично між святами. Тоді переможцями стали люди зі зв'язками в керівництві бюро. Тепер — схема, вочевидь, спростилась: конкурс взагалі не помітний публічно.
Відсутність Пекаря в декларацiях означає, що ні його майно, ні доходи поза зарплатою, ні можливі конфлікти інтересів не перевіряються жодним антикорупційним органом. НАБУ і САП наразі не мають юрисдикції над заступниками директора ДБР — ці справи підслідні самому ж бюро, що унеможливлює самостійне розслідування.
- Ім'я на сайті ДБР: відсутнє
- Декларація в реєстрі НАЗК: відсутня
- Публічний конкурс: не зафіксований
- Зарплата: понад 3 млн грн/рік
- Службове авто: Toyota Prado ~$60 000
ДБР — орган, який за законом розслідує злочини міністрів, депутатів і вищих чиновників. Якщо його власний заступник директора може роками існувати поза деклараційним реєстром і без публічного конкурсу, питання одне: НАБУ отримає юрисдикцію над керівництвом ДБР — чи ця прогалина в підслідності залишиться інструментом для таких призначень?
