Мобільна бригада приїжджає у громаду, де медичних і соціальних служб майже не лишилося. Люди, які не евакуювалися, — здебільшого літні, із хронічними хворобами, психологічно виснажені. Саме до них і їхали команди БО «100% Життя» у рамках проєкту «Від вразливості до сили: Комплексна ініціатива захисту».
Чому не «разова допомога»
Проєкт фінансувався через Гуманітарний фонд для України (UHF/OCHA Ukraine) і реалізовувався разом із партнерами — ГО «Українська посмішка» та ГО «Агенція сталого розвитку міста». Його принциповою відмінністю від типових гуманітарних роздач стала інтеграція різних послуг в одну систему: психологічна підтримка, кейс-менеджмент, грошова допомога та реабілітація — все в одному маршруті для людини, а не окремі черги до різних організацій.
«Люди у прифронтових громадах чекають, що до них хтось приїде. Вони в постійному виснаженні, стресі, невизначеності.»
— БО «100% Життя»
«Людям у прифронтових громадах потрібна не разова допомога, а відчуття, що вони не залишилися наодинці зі своїми проблемами.»
— Наталія Балаян, координаторка проєкту, БО «100% Життя»
Що саме робили
- Мобільні соціально-психологічні бригади виїжджали до громад Сумської та Харківської областей — у тому числі до Білопільської, Краснопільської, Юнаківської, Богодухівської та інших, розташованих безпосередньо біля лінії зіткнення.
- Психологічна підтримка дітей і батьків: скринінг психічного здоров'я за методологією MHPSS пройшли 9 448 дітей — 3 371 на Сумщині, 6 077 на Харківщині. За результатами: 143 дитини (1,6%) мають високий рівень дистресу, 2 596 (27,5%) — помірний.
- Реабілітація дітей із порушеннями слуху та зору — у тому числі із застосуванням ігрових методик на планшетах для відновлення зору.
- Кейс-менеджмент і грошова допомога для найбільш вразливих категорій.
Масштаб і контекст
Загалом підтримку отримали 19 тисяч людей. Це не переселенці в безпечних містах — це ті, хто залишився або повернувся в громади, де й досі лунають обстріли. За даними OCHA, у 2024 році понад 14,6 мільйона українців потребували гуманітарної допомоги. Прифронтові Сумщина та Харківщина — серед найбільш недообслугованих: соціальна інфраструктура зруйнована, фахівців бракує, а психологічна допомога досі сприймається частиною мешканців як «не для мене».
Показово, що більше чверті обстежених дітей мають помірний або високий рівень дистресу — і це лише ті, кого вдалося охопити скринінгом. Реальна картина, ймовірно, ширша.
Що далі
Проєкт завершено. Мобільні бригади більше не виїжджають за цим маршрутом — якщо фінансування не продовжать. Питання не риторичне: чи збережеться хоч частина вибудуваної системи підтримки після закінчення грантового циклу — або громади знову лишаться без фахівців до наступного проєкту?
