20 травня на пресконференції в Києві голова правління ПриватБанку Мікаель Бьоркнерт сформулював ціль, яку рідко озвучують держбанки в країні з активною фазою війни: вийти на європейський ринок. «Ми не соромимося говорити, що хочемо бути найбільшим банком, а також якісним європейським банком і прибутковим банком, щоб стати прикладом для Європи, коли ми наблизимося до неї», — процитувало його агентство Інтерфакс-Україна.
Що стоїть за заявою
Бьоркнерт очолив ПриватБанк лише з 20 січня 2025 року — після міжнародного конкурсного відбору. Швед за походженням, він прийшов із репутацією реформатора і одразу почав позиціонувати банк як інституцію, що готується до поствоєнної інтеграції України в ЄС.
Цифри підтверджують: банк справді у формі. За підсумками 2024 року чистий прибуток перевищив 40 млрд грн — рекорд у його історії та на 6% більше, ніж у 2023-му. За даними НБУ, ПриватБанк формує понад 43% прибутку всього банківського сектору. У травні 2025-го він перерахував державі 20,4 млрд грн дивідендів на додаток до 58,2 млрд грн податку на прибуток, сплаченого за попередній рік.
«Зараз, мабуть, не найкращий час для продажу чого-небудь в Україні, особливо з огляду на наш масштаб і розмір. Наше завдання — готуватися, трансформуватися, робити банк якомога привабливішим, щоб у разі, якщо уряд вирішить продати акції, він міг отримати за них найвищу ціну»
Голова наглядової ради ПриватБанку — на тій самій пресконференції
Пастка для держави: і продати не можна, і тримати невигідно
Амбіції виходу на ринок ЄС прямо пов'язані з нерозв'язаним питанням власності. ПриватБанк досі державний — його націоналізували у 2016 році після виявлення діри в балансі, яку слідство пов'язало з колишніми власниками. У 2025-му банк виграв міжнародний арбітраж, що зобов'язує екс-акціонерів виплатити понад $3 млрд.
Стратегія уряду передбачає зниження частки держави в банківському секторі, але конкретних термінів для ПриватБанку немає. Економіст, ексчлен Ради НБУ Віталій Шапран пояснює логіку глухого кута: «ПриватБанк забезпечує велику частку фінансування бюджету через дивіденди, і держава поки що не готова відмовлятися від цих доходів, тим більше що ціна продажу під час війни не буде високою».
Андрій Яніцький у коментарі Радіо Свобода оцінює потенціал інакше: банк «може коштувати багато грошей» — серед економістів він чув оцінки від 100 млрд грн і вище, плюс перспектива повернення коштів від колишніх акціонерів. Але і Яніцький, і Шапран сходяться: без чіткого рішення про приватизацію будь-які заяви про Європу залишаються горизонтом, а не маршрутом.
Що означає «вийти на ринок ЄС» у реальних термінах
- Відкриття філій або дочірніх структур у країнах ЄС потребує регуляторного схвалення з боку ЄЦБ або національних регуляторів — процес, що займає роки навіть у мирний час.
- Державна форма власності ускладнює отримання банківських ліцензій у ЄС через вимоги до структури капіталу та незалежності управління.
- У липні 2025 року ПриватБанк підписав угоду з ЄБРР на 185 млн євро гарантій — це дає українському бізнесу до 600 млн євро додаткового фінансування і є реальним кроком до інтеграції, але не виходом на роздрібний ринок Європи.
Тобто банк рухається у правильному напрямку через партнерства з міжнародними інститутами — але між «бути привабливим для ЄБРР» і «відкрити відділення у Варшаві чи Берліні» дистанція вимірюється не роками амбіцій, а конкретним рішенням Кабміну щодо власності.
Якщо держава до кінця 2026 року не визначиться з форматом приватизації — часткової чи повної, — то European-банк із київською пропискою залишиться маркетинговим слоганом: іноземний інвестор не зайде в держструктуру без чіткого exit-сценарію, а регулятори ЄС не видадуть ліцензію банку, власником якого є уряд країни-кандидата в умовах активного конфлікту.
