Укрзалізниця виставила на аукціон 212 тонн відпрацьованих моторних мастил із власного парку локомотивів. П'ять лотів з'являться на платформі Прозорро.Продажі 7 квітня — торги за англійським типом, тобто ціна йде вгору від стартових 4,48 млн гривень.
Мастила — побічний продукт роботи залізничного транспорту. УЗ накопичує їх регулярно, але власних потужностей для переробки не має. Пресслужба Прозорро.Продажі повідомила, що раніше компанія вже призупиняла цей канал продажу, а тепер повертається до нього як «найбільш ефективного».
Аукціон вирішує одразу три завдання: утилізація без порушення екологічних норм, додатковий дохід до бюджету компанії та підживлення ринку вторинної сировини. Відкриті торги теоретично забезпечують конкуренцію між покупцями і ринкову, а не договірну ціну.
Логіка зрозуміла — але лише до певного моменту. УЗ є однією з найбільших державних компаній країни з тисячами одиниць рухомого складу. Продавати відпрацьовані мастила партіями по 212 тонн через публічні торги — це операційне рішення, не стратегічне. Власних переробних потужностей у компанії немає, і жодних публічних планів щодо їх створення або довгострокових контрактів з переробниками також не оголошувалось.
Питання не в тому, чи правильно проводити аукціон — Прозорро як механізм саме для цього й існує. Питання в іншому: якщо УЗ генерує сотні тонн такої сировини щороку, чому рішення залишається ситуативним, а не системним — і хто в підсумку заробляє на переробці того, що держкомпанія продає без переробки сама?
