Що сталося
21 лютого президент Володимир Зеленський підписав два укази №130 і №131, якими запроваджено черговий пакет санкцій проти суб’єктів, причетних до обходу обмежень щодо російського експорту енергоносіїв та до забезпечення російського військово‑промислового комплексу.
Кого торкнулися санкції
Перший пакет зачіпає 225 капітанів
Другий пакет включає 46 громадян Росії, двоє громадян Ірану та 44 російські компанії, які обслуговують ВПК. Серед названих підприємств — ремонтні та виробничі заводи в Енгельсі, Казані, Муромі, Санкт‑Петербурзі, Твері та інших містах — ті, що постачають запчастини, РЕБ‑обладнання, вузли для дронів, ракет і бронетехніки.
"Маємо відбити бажання працювати з російською нафтою, адже це пряме фінансування війни"
— Владислав Власюк, радник президента з питань санкційної політики
Чому це важливо
Мета — не лише персональні покарання, а системний удар по логістиці, яка дозволяє Росії обходити обмеження. Удар по капітанах і операторах флоту підвищує транзакційні та репутаційні ризики для власників і страхувальників суден: складніше знайти екіпаж, зростають витрати на перевезення і обслуговування, знижується привабливість участі в таких схемах.
Паралельно санкції проти підприємств ВПК прагнуть ускладнити доступ до ремонту, комплектуючих і науково‑технічної підтримки — це пряма робота на армію супротивника, тому й реакція спрямована на цю частину ланцюга постачань.
Міжнародний контекст і синхронізація
Київ передає інформацію партнерам для синхронізації — важлива частина ефективності санкцій. Раніше, 12 лютого, було введено обмеження щодо 91 судна тіньового флоту; наприкінці січня РНБО вже координувала заходи з ЄС, вносячи до списків власників і операторів танкерів.
Аналітики в ЄС і США наголошують: кожна національна ініціатива має більший ефект, якщо партнери швидко підхоплюють і розширюють її — через додаткові банківські, страхові та логістичні обмеження.
Що зміниться і чого чекати
Ефект санкцій наростає поступово. У середньостроковій перспективі можна очікувати: ускладнення технічного обслуговування суден, зростання вартості та складності страхування перевезень, переоформлення суден під інші юрисдикції або спроби маскування операцій. Це не вирішить проблему миттєво, але підвищить ціну продовження таких схем для всієї мережі учасників.
Україна вже заявила про намір розширювати списки — логіка проста: послабити фінансові й технічні потоки, що підтримують агресію. Тепер хід за партнерами — від декларацій до практичних кроків у координації санкцій і контролю за логістикою.
Підсумок
Ці укази — черговий елемент системної політики, спрямованої на те, щоб зробити обходи санкцій важчими і дорожчими. Для громадянина це — питання безпеки: кожен рубіж, де ми ускладнюємо супротивнику доступ до ресурсів і обслуговування техніки, наближає кінець циклу його агресії. Залишається уважно стежити за реакцією партнерів і практичними обмеженнями в портах, страхуванні й фінансах.
