Коротко про факти
Наприкінці січня 2026 року право власності на 24 гектари землі біля річки Стугна в Обухівському районі офіційно зареєстровано за державою. Про це повідомив Офіс генерального прокурора — рішення стало логічним наслідком судового вердикту, що набрав чинності у квітні 2025 року.
«Право власності на земельну ділянку зареєстровано за державою 26 січня 2026 року»,
— Офіс генерального прокурора
Історія питання
У 2004 році ділянку лісового фонду, коли Віктор Медведчук очолював Адміністрацію президента, вивели з державної власності й передали у приватну. Це було зроблено всупереч нормам земельного та лісового законодавства: рішення місцевих адміністрацій фактично перевищували повноваження та обійшли необхідні процедури, серед яких — обов'язкове рішення Кабінету Міністрів про зміну цільового призначення.
Саме порушення процедури стало підставою для позову: у 2024 році через суд витребували ділянку до державної власності, а остаточне завершення процесу — реєстрація права на користь держави — відбулася 26 січня 2026 року.
Що на цій землі
На території понад 24 га зведено триповерховий дерев'яний будинок фірми «Honka», облаштовано майданчик для вертольота, місце для яхти, басейн і гостьовий будинок. У 2023 році управителем ділянки стало державне підприємство «Олімпійський навчально-спортивний комплекс «Конча-Заспа».
Чому це важливо
Повернення ділянки — не лише епізод у переліку гучних прецедентів. Це перевірка двох ключових речей для суспільства: як працює система відновлення держвласності і наскільки ефективно контролюються землі лісового фонду. Якщо держава може витребувати те, що передали з порушеннями, це — позитивний сигнал про дієвість інституцій.
Аналітики звертають увагу, що випадки, коли землі лісового фонду змінюють цільове призначення без участі Кабміну, створюють прецеденти для зловживань. Судова перемога в цьому конкретному разі може стати прикладом для подальших перевірок і ревізій подібних рішень.
Що далі
Практичний наступний крок — це визначення майбутнього використання ділянки керованим державним підприємством: чи залишаться тут обʼєкти обслуговування спорту і відпочинку, чи буде ініційовано громадський або екологічний аудит. Також варто очікувати підвищеної уваги до механізмів передачі земель лісового фонду та до реформи кадастру, яка зменшила б простір для подібних схем.
Повернення цієї ділянки — сигнал не лише про одну історію, а про системний підхід до повернення державних ресурсів і відновлення довіри до правил. Далі хід за інституціями: чи перетворяться судові рішення й реєстрації на сталу практику контролю за державною землею?
