Коли старший радник міністра енергетики США Енді Репп на брифінгу для журналістів вжив словосполучення swing bridge — «сполучна ланка» — стосовно України, він описував не метафору, а інфраструктурну логіку. Україна має 31,95 млрд кубометрів активної ємності підземних газосховищ — більше, ніж будь-яка інша країна Європи, і третє місце у світі після США та Росії.
Як це має працювати
Схема, яку просувають у Вашингтоні, не потребує будівництва нового терміналу на українському узбережжі — принаймні на першому етапі. Американський зріджений газ (LNG) прибуває до Польщі — зокрема до термінала у Свіноуйсьці — регазифікується і трубопроводом надходить до українських підземних сховищ на заході країни. Влітку — закачування, взимку — відбір і розподіл до країн Центральної та Західної Європи.
Ця модель вже частково працює. За даними оператора газотранспортної системи України, у сховищах зараз зберігається близько 10 млрд кубометрів газу від клієнтів із 21 країни, включно зі США, Великою Британією та Францією. Місткість заповнена приблизно на 90%.
«Потенційно Україна може отримувати з США 6–8 млрд кубометрів LNG щорічно через польські термінали для подальшого транспортування до європейських країн»
Отто Ватерландер, операційний директор Нафтогазу
Ватерландер, який має 30 років досвіду в нафтогазовій галузі і починав кар'єру в Royal Dutch Shell, уточнює принципову перевагу цієї схеми: вона не вимагає додаткових інвестицій в інфраструктуру — на відміну від будівництва нового LNG-терміналу. Українські сховища вже з'єднані з газотранспортною мережею Європи.
Чому це вигідно Вашингтону
За словами Реппа, відповідь на запитання про будівництво LNG-терміналу безпосередньо в Україні була обережною: радник не виключив такого сценарію, але наголосив на ролі вже наявної інфраструктури сховищ. Американська сторона зацікавлена в Україні як у ринку збуту: США є найбільшим експортером скрапленого газу у світі та планують подвоїти обсяги продажу до кінця десятиліття.
Київ, зі свого боку, вже уклав другу угоду на закупівлю американського LNG. Як повідомляє МЗС, міністр Андрій Сибіга ще раніше запропонував партнерам концепцію використання українських сховищ для американського газу як інструмент зниження енергетичної залежності ЄС від Росії. Усі трубопровідні поставки російського газу через Україну зупинились на початку 2025 року.
Що не прораховано публічно
Ключове питання, яке не прозвучало в жодному з офіційних повідомлень: хто і на яких умовах страхує інфраструктуру під час активних бойових дій? Більшість сховищ розташована на заході країни — відносно далеко від лінії фронту, — але масовані удари по енергетичній інфраструктурі восени 2025 року змусили Нафтогаз переглянути прогнози видобутку в бік зниження на 30%. Комерційні клієнти з 21 країни вже зберігають газ в Україні, тобто ринкового сигналу про надмірний ризик поки немає.
- Місткість сховищ: 31,95 млрд м³ активного газу — найбільша в Європі
- Іноземні клієнти: ~10 млрд м³ від замовників із 21 країни вже зараз
- Маршрут: США → LNG-термінал у Польщі → регазифікація → українська підземка → Центральна і Західна Європа
- Альтернатива: власний термінал України на Чорному морі — варіант, але з іншим горизонтом і капіталовкладеннями
Якщо Вашингтон і Брюссель формалізують угоду про використання українських сховищ як буферу до наступного опалювального сезону — це перетворить Україну з транзитера на оператора європейського газового резерву. Але якщо механізм страхування воєнних ризиків для іноземного газу в українській підземці залишиться неузгодженим, комерційний масштаб схеми впреться в стелю довіри, а не в стелю сховищ.
