У 2026 році акції Intel подорожчали на 90% — до рівнів, яких компанія не бачила з часів буму доткомів на початку 2000-х. Для корпорації, яка останні роки асоціювалася переважно із затримками, звільненнями та втраченою часткою ринку, це різкий розворот.
Що змінилося? Кілька факторів збіглися одночасно. По-перше, Intel отримала великі державні контракти в рамках американського CHIPS Act — субсидії на розбудову виробництв на території США. По-друге, новий менеджмент переконав інвесторів, що компанія нарешті надолужує технологічне відставання від TSMC та Samsung у виробництві чипів за передовими техпроцесами. По-третє, глобальний попит на напівпровідники — від серверів для ШІ до автомобільної електроніки — залишається структурно високим.
Але за ралі ховається реальне напруження. Intel досі не довела, що її власне виробництво (Intel Foundry Services) може конкурувати з азійськими лідерами не лише на папері, а в реальних обсягах і якості. Більшість аналітиків, зокрема з Bank of America та Bernstein, зберігають обережний рейтинг: зростання акцій поки що випереджає операційні результати.
Є й геополітичний вимір, який важливий для розуміння масштабу події. США свідомо роблять ставку на Intel як на інструмент зменшення залежності від тайванського виробництва — в умовах постійної напруги навколо Тайванської протоки. Тобто частина вартості компанії сьогодні — це не бізнес-показники, а стратегічна ставка Вашингтона.
Для українського контексту це не абстракція: доступ до передових чипів, їхня ціна та географія виробництва прямо впливають на те, яке обладнання і за якою ціною потрапляє на ринки, де працює українська оборонна та цивільна промисловість.
Питання, яке залишається відкритим: якщо Intel не вийде на заплановані показники виробництва власних чипів до кінця 2026 року — чи витримає це ралі, чи ми побачимо корекцію, порівнянну з падінням після доткомів?
