Коротко: суть спірної позиції
Міністерство розвитку громад та територій оприлюднило позицію: міст імені Є. О. Патона є об’єктом комунальної власності Києва, отже відповідає за його технічний стан саме місцева влада. Це відбувається на фоні публічної дискусії про корозію й потребу капітального ремонту одного з ключових транспортних шляхів через Дніпро.
Хто за що відповідає (юридично й фактично)
За законодавством вулиці, дороги та інженерні споруди в межах населених пунктів — у зоні відповідальності органів місцевого самоврядування. У міністерській заяві:
"Міст імені Є. О. Патона через річку Дніпро – об’єкт саме комунальної власності міста Києва... Тож, саме Київська міська рада та її виконавчий орган має повноваження і обов’язок забезпечувати його належний технічний стан."
— Міністерство розвитку громад та територій
Водночас практична сторона питання складніша: у 2023–2025 роках державні структури готували документацію для нового тендеру, але фінансування у 2025 році не було забезпечено. Тобто юридичний статус не завжди супроводжується фінансовою спроможністю.
Що кажуть експерти
Профільні перевірки підтвердили: міст було визнано аварійним ще у 2018 році; протиаварійні заходи проводилися частково у 2018–2019 роках, після чого системних робіт не було. На технараді на початку березня фахівці підтвердили, що міст можна використовувати лише за жорстких обмежень — обмеження навантаження на вісь до 7 тонн, загальної маси до 17 тонн та спеціальна організація руху.
"Не хотів би лякати людей, але корозія невблаганно роз'їдає цю споруду. Загроза часткового чи повного руйнування цілком реальна."
— Вячеслав Богданов, перший віцепрезидент НАН України
"Міст потрібно негайно перекрити та відремонтувати, бо там страшна корозія."
— Ігор Кривцун, директор Інституту електрозварювання ім. Патона (інтерв'ю LIGA.net, липень 2024)
Політика та логістика фінансування
Мер Києва Віталій Кличко визнає потребу реконструкції, але вказує на складнощі з тендерними процедурами, які блокувалися оскарженнями в Антимонопольному комітеті, а після 2022 року — скасування торгів через війну. За словами мера, державні структури готували документацію у 2023–2024 роках, але у 2025 році Держагентство відновлення повідомило про відсутність фінансування, і процес призупинився.
"Після цього держава, фактично, усунула місто і взяла проєкт на себе."
— Віталій Кличко, мер Києва
Наслідки для киян та економіки
Практичні ризики: обмеження руху впливають на логістику, громадський транспорт і час у дорозі для тисяч людей; у довгостроковій перспективі — на безпеку містян. З огляду на воєнний контекст, стабільна інфраструктура — також елемент стійкості столиці.
Варіанти вирішення
- Київська міська рада виділяє кошти з місцевого бюджету або залучає кредитні/позабюджетні механізми (наприклад, державно-приватне партнерство, позики міжнародних фінансових інституцій).
- Держава фінансує проєкт як стратегічний об’єкт на національному рівні — але це вимагає політичного рішення й ресурсів.
- Комбінація джерел: часткове державне співфінансування + міжнародна техдопомога + прозорий тендерний процес, що розблокує роботи.
Висновок — що далі?
Проблема містить дві виміри: юридичний (хто відповідає) та фактичний (хто може заплатити і коли почнуться роботи). Експерти й НАН сигналізують про реальну загрозу безпеці, а затримки з фінансуванням підвищують ризики для щоденного життя киян. Тепер хід за двома сторонами: міська влада має пришвидшити фінансові рішення або домогтися державної та міжнародної підтримки, а держава — визначити пріоритети у відновленні критичної інфраструктури. Чи знайдуть вони компроміс, що гарантує і швидкий ремонт, і прозоре фінансування — питання відкрито.
