Адмірал Бред Купер, командувач Центрального командування США, повідомив, що американські сили встановили повну морську блокаду іранських портів менш ніж за 36 годин. За його словами, близько 90% іранської економіки залежить від міжнародної морської торгівлі — і вся ця торгівля зупинена.
Але щоб зрозуміти, чому блокада з'явилась саме зараз, треба дивитися не на флот, а на дипломатичний провал, що їй передував.
Переговори зламалися — і тоді з'явився флот
Блокада стала прямою відповіддю на зрив мирних переговорів між США та Іраном в Пакистані. Після того, як вони зайшли в глухий кут, Трамп оголосив про запровадження морської блокади з 13 квітня, заявивши, що йому «байдуже» до подальших перемовин. Тегеран тим часом тримав Ормузьку протоку фактично закритою за допомогою ракет і дронів, але продовжував пропускати власні танкери з нафтою — заробляючи на різкому зростанні цін на нафту спричиненому саме своєю ж блокадою.
«США можуть обвалити іранську економіку, перекривши її нафтовий експорт. Це може відкрити Ормузьку протоку набагато швидше, ніж будь-що інше».
Робін Брукс, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса
Механізм тиску: не вибухи, а гіперінфляція
Головна ставка блокади — не військова, а фінансова. Без нафтового експорту Іран втрачає тверду валюту, необхідну для оплати імпорту. Брукс у дописі на Substack спрогнозував класичний сценарій: колапс валюти → девальваційна спіраль → гіперінфляція. Непрямим підтвердженням є вже нинішня ситуація: за даними Reuters, ціни в Тегерані зросли приблизно на 40% з початку війни, а іранський ріал знецінився на 8% на чорному ринку.
Аналітики, зокрема колишній верховний головнокомандувач НАТО адмірал у відставці Джеймс Ставрідіс, характеризують блокаду як проміжний варіант між бездіяльністю і знищенням нафтової інфраструктури — яку США хотітимуть зберегти після будь-якого врегулювання.
Де тонко — там і рветься
Є два ключові вразливі місця американської стратегії. Перше — Китай: він є головним покупцем іранської нафти і, за логікою Брукса, має стимул тиснути на Тегеран, аби відновити постачання. Але Пекін може обрати й інший варіант — тиху підтримку обходу блокади. Друге — сама Ормузька протока: американські офіцери раніше описували її як іранську «зону знищення», насичену протикорабельними ракетами, дронами й мінами.
- Два есмінці вже перетнули протоку для початку мінного розмінування
- До регіону прямує ще одна авіаносна ударна група
- Іранський Корпус вартових революції попередив, що будь-який наближення військового судна буде розцінено як порушення перемир'я
Ставрідіс оцінює, що для повноцінної блокади потрібні дві авіаносні ударні групи плюс близько дюжини есмінців — і вони є. Але чи вистачить їх для утримання режиму блокади під постійною загрозою атак — питання, на яке відповідь дадуть тижні, а не дні.
Якщо через два тижні іранська нафта не потрапить до китайських терміналів, Пекін опиниться перед вибором: або тиснути на Тегеран сісти за стіл переговорів, або відкрито підтримати обхід блокади — і тим самим безпосередньо зіткнутися з американським ВМФ.
