Коротко
Верховна Рада ухвалила законопроєкт №13219: до кінця воєнного стану плюс один рік місцева влада отримує повноваження встановлювати тарифи на водопостачання та водовідведення. За рішення проголосували 247 народних депутатів. НКРЕКП зберігає контроль за ліцензійними умовами та перевіркою тарифів.
Що саме змінилося
Документ тимчасово переміщує функцію тарифоутворення з центрального регулятора до органів місцевого самоврядування. Ліцензіати НКРЕКП мають 90 днів після набрання чинності закону, щоб подати розрахунки до місцевих рад. До моменту ухвалення місцевих рішень діятимуть раніше затверджені тарифи НКРЕКП.
«Міста зможуть самі приймати рішення. Хтось підніме тарифи, хтось не підніме, хтось з бюджету дасть грошей. Але ситуація, коли в нас ці тарифи з 2021 року не міняються, мабуть, не зовсім правильна, тому що ми розуміємо – із водоканалами величезна проблема. Хоч такий крок, може, повністю проблему не розв'яже, але він частково її почне вирішувати»
— Андрій Герус, голова енергетичного комітету Верховної Ради
Контекст і чому це сталося
Підґрунтя — тиск витрат: війна підвищила ціни на енергію, матеріали та логістику для водоканалів, а централізоване регулювання не могло швидко адаптуватися до локальних умов. Рішення має дати місцевим керівникам інструмент для оперативного реагування і уникнути «одного підходу для всіх» у ситуації, коли потреби та можливості громад дуже відрізняються.
Що залишається за НКРЕКП
Нацкомісія збережe функції ліцензування та перевірки обґрунтованості тарифів. Це важливий механізм запобігання зловживанням — якщо місцева рада встановлюватиме тарифи непрозоро, регулятор зможе втрутитися в межах своїх повноважень.
Практичні наслідки для споживача
Очікується більша варіативність тарифів між громадами. Уже є приклад: у Борисполі тариф перевищує 65 грн/куб.м, у Києві — близько 30 грн/куб.м. Для споживачів це означає, що в деяких містах рахунки можуть зрости, в інших — залишаться на попередньому рівні завдяки місцевим субсидіям або бюджетним дотаціям.
Ризики та як їх пом'якшити
Головні ризики — нерівність доступу до послуг, політичний тиск на місцеві ради та непрозорі розрахунки тарифів. Щоб зменшити їх, потрібні оперативні стандарти прозорості: публічні розрахунки, прозорі тендери на закупівлі водоканалів і механізми адресної допомоги для вразливих домогосподарств.
Що важливо пам'ятати
Це тимчасовий захід: закон діє «до кінця воєнного стану плюс один рік». Політична чутливість теми видно з попередніх інцидентів — у 2023 році спроба НКРЕКП підвищити тарифи була відкликана після критики з Банкової та уряду, а в 2024‑му регулятор підвищував тариф для бізнесу, зберігаючи ціни для населення на рівні 24 лютого 2022 року. Тому тепер важливо, щоб місцева відповідальність супроводжувалася прозорим контролем і соціальними гарантіями.
Висновок
Рішення дає місцевій владі шанс швидше реагувати на реальні витрати водоканалів, але одночасно підвищує значимість прозорості та контролю. Тепер хід за громадами та регулятором: чи вийде поєднати оперативність і гарантію того, що вода залишиться доступною для всіх.
