Що ухвалили
10 лютого Верховна Рада затвердила у другому читанні та в цілому законопроєкт №13219, який продовжує мораторій на банкрутство для кількох важливих державних підприємств — зокрема Чорноморнафтогазу, СхідГЗК та державних шахт. За прийняття проголосували 247 депутатів.
Чому це має значення саме зараз
Під час війни економічні удари по стратегічним активам можуть мати наслідки, які виходять за межі балансових рахунків: втрата виробництва, ризики для енергопостачання та зниження можливостей відновлення після перемоги. Раніше мораторій діяв до 31 грудня 2025 року для Чорноморнафтогазу і до 1 січня 2026 року для СхідГЗК та державних шахт — тепер цей захист продовжено, що дає час на більш системні рішення щодо реструктуризації та фінансового оздоровлення.
Коротка інвентаризація ризиків і активів
Чорноморнафтогаз втратив контроль над кримськими активами через тимчасову окупацію, натомість сьогодні управляє активами 26 операторів газорозподілу, відомих у загальній розмові як "облгази Фірташа". СхідГЗК залишається єдиним в Україні виробником уранової руди — це фактор національної безпеки, що виходить за межі суто економічної логіки. І нарешті — вугільний сектор: як зауважив опозиційний депутат Михайло Волинець, через російську агресію станом на початок 2026 року в Україні залишилося лише 15 вугільних шахт.
"Станом на початок 2026 року через російську агресію в Україні залишилося лише 15 вугільних шахт."
— Михайло Волинець, народний депутат (партія "Батьківщина")
Що ще передбачає закон
Окрім продовження мораторію, ухвалений №13219 передбачає вдосконалення механізму "зелених" аукціонів та передачу органам місцевого самоврядування повноважень зі встановлення тарифів на воду та водовідведення. Це поєднує національну безпеку з елементами децентралізації і ринкових механізмів — але одночасно ставить низку завдань щодо підготовки місцевих управлінь до нової відповідальності.
Процедура та політичний фон
Після ухвалення проєкту №13219 парламент розглядав у першому читанні інший документ — №14216, поданий Михайлом Волинцем, який фактично відтворював ті самі положення. Цей проєкт відхилили. Така кадрова й процедурна дуальність демонструє, що в парламенті є консенсус щодо необхідності захищати стратегічні підприємства, але різняться підходи до того, хто саме має ініціювати зміни.
Висновок: захищають час, але не знімають завдання
Рішення парламенту дає державі важливий оперативний ресурс — час для підготовки програм фінансового оздоровлення, проведення аудитів і запуску реформ управління. Однак мораторій сам по собі не вирішує проблем: потрібні прозорі плани реструктуризації, контроль за корпоративним управлінням і гарантії, що державний захист не перетвориться на консервацію неефективності. Питання за залишається за урядом та регуляторами: як перетворити цей тимчасовий захист у довгострокову стійкість енергетики та муніципальних послуг?
