Коротко
За даними Reuters із посиланням на Vortexa Analytics та Kpler, у лютому постачання російської сирої нафти до Китаю можуть досягти близько 2,07–2,083 млн барелів на добу — новий рекорд після січневих ~1,7 млн б/д. Водночас сорт Urals продається зі знижкою $9–11 за барель щодо Brent, що означає: обсяги зростають, але виручка для Кремля падає.
Чому зростають постачання до Китаю?
Пояснення комплексне. По-перше, з листопада Китай посів місце найбільшого морського покупця російської нафти, частково через те, що Індія скоротила закупівлі після торгових домовленостей зі США. По‑друге, частина приватних китайських нафтопереробників відмовилася від іранської нафти через невизначеність навколо можливих ударів по Ірану, тож вони шукали альтернативні поставки — і знайшли їх у Росії. У підсумку — перерозподіл потоків, але не зміна фундаментальних умов ринку.
"Поставки до Китаю зростають на тлі зниженого попиту інших покупців та привабливих знижок — це зміна маршрутів, але не вирішення проблем бюджету Кремля"
— Reuters, на основі коментарів трейдерів і даних Vortexa та Kpler
Економічний ефект для Росії
Більше барелів не означає кращих доходів. Через великі знижки на Urals виручка від нафтогазового експорту знижується; Reuters повідомляє, що нафтогазові доходи РФ у січні скоротилися вдвічі порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Тобто Кремль змушений компенсувати падіння ціни обсягами — стратегія, яка має ліміт і посилює вразливість бюджету до довготривалих санкцій та ринкових шоків.
Що це означає для України та ринку
Для України важливо два моменти: по-перше, тиск на російські доходи — це стратегічний ресурс для санкційного тиску та дипломатії; по‑друге, перерозподіл потоків у Азії змінює логістику й ціноутворення на глобальному ринку нафти, що може впливати на цінову волатильність і енергетичну безпеку регіону. Аналітики звертають увагу: якщо знижки збережуться, під тиском опиняться не лише російські фінанси, а й партнери, які будуть змушені балансувати між політикою та економічною вигодою.
Висновок
Зростання поставок до Китаю — це адаптація російських експортних маршрутів, але не повернення до докризових умов. Тепер хід за партнерами: чи перетворять вони ці ринки й цифри на посилений політичний тиск на Кремль або ж дозволять Росії відновити частину втрачених доходів через глибокі знижки?
