Для українського піхотинця чи оператора дрона мова цифр байдужа — важливо, чи прийде снаряд або силова установка вчасно. Але за кожною постачальницькою лінією стоїть бізнес-логіка, і саме вона показує, наскільки стабільним буде цей потік у наступні роки. Свіжа фінансова звітність чеського оборонного концерну Czechoslovak Group (CSG) дає рідкісну можливість побачити цю логіку зсередини.
558 мільйонів євро — і це не тільки українські гроші
За перше півріччя 2026 року CSG отримала на українському ринку 558 млн євро виручки. У пресслужбі компанії уточнили, що в цю суму входять і "закупівлі для українського ринку, які оплачуються іншою державою або стороною" — тобто частину зброї для ЗСУ фактично фінансують союзники, а не українська держава напряму.
Загальна виручка групи зросла на 17,2% і сягнула 3,251 млрд євро, а дохід оборонного напряму — на 27%. Для порівняння: CSG's H1 2026 revenue jumped 17.2% to €3.25 billion, beating forecasts
, а net income surged 84.8% to €572 million. Компанія підтвердила річний прогноз на рівні 7,4–7,6 млрд євро виручки.Україна більше не головний драйвер
Тут і криється головна інтрига цифр. Ще у 2024 році, за словами речника CSG Андрея Чіртека, Україна забезпечувала 42,8% всього обороту холдингу. Зараз — лише 17%. У самій компанії пояснюють це прямо: внесок України у виручку продовжує скорочуватися, оскільки зростання CSG розширюється на інші ринки, включно зі США та Південно-Східною Азією
. Водночас близько 69% виручки групи в першому півріччі 2026 року походило з країн НАТО — CSG свідомо диверсифікує клієнтську базу, і українська війна стала для компанії трампліном, а не постійним якорем.Це не обов'язково погана новина для України: постачальник, що масштабується глобально, стійкіший до політичних коливань фінансування й здатний тримати виробничі потужності навіть якщо якийсь окремий контракт зірветься. Але це й сигнал, що конкуренція за увагу й потужності CSG зростатиме — Варшава, Анкара чи азійські партнери вже стоять у черзі поруч з Києвом.
Коаліція донорів слабшає паралельно
Показово, що на тлі росту компанії саме багатонаціональна ініціатива фінансування боєприпасів для України — та, в якій CSG відігравала ключову роль, — переживає протилежний тренд. За словами президента Чехії Петра Павела, чеська ініціатива з постачання боєприпасів, яка на піку мала підтримку 18 країн, тепер налічує приблизно дев'ять фінансових донорів
. Тобто гроші на снаряди для України дедалі частіше йдуть не через колективний фонд, а через прямі двосторонні контракти чи нові механізми на кшталт кредитної програми ЄС.Ставка на технології, а не лише на кількість
Окремо CSG нагадала про стратегічне партнерство з "Українською бронетехнікою" щодо розробки й постачання силових установок для українських керованих ракет і безпілотних платформ. Це продовження минулорічного проєкту ліцензійного виробництва боєприпасів західного калібру — тобто крок від простого постачання "заліза" до спільного виробництва компонентів безпосередньо в Україні, що зменшує залежність від логістичних плечей і імпортних квот.
Що це означає на практиці
- Для фронту: частина озброєння оплачується не українським бюджетом, а союзниками — це знімає частину фіскального навантаження, але прив'язує постачання до політичної волі третіх країн.
- Для оборонпрому: локалізація виробництва силових установок в Україні через СП з "Українською бронетехнікою" створює робочі місця та компетенції, які залишаться в країні незалежно від тривалості війни.
- Для бюджету CSG: Україна більше не критична для виживання компанії — а отже, і торгуватися з нею стає складніше, бо втрата українського контракту вже не боляче б'є по акціонерах CSG.
Питання на найближчі квартали просте: якщо частка України в обороті CSG продовжить падати такими темпами, а мультинаціональна коаліція донорів — скорочуватися, чи зможе Київ утримати пріоритетність своїх замовлень серед портфеля компанії, що вже одночасно обслуговує НАТО, США та Південно-Східну Азію?
