У великій дипломатії важливі не гучні заяви, а тихі домовленості
Президент Володимир Зеленський підписав два укази, якими імплементовано рішення Ради національної безпеки та оборони. Перше — синхронізація санкцій із Великою Британією: обмеження стосуються 8 фізичних та 40 юридичних осіб. Друге — підтримка пропозицій уряду щодо санкцій у контексті резолюцій Ради Безпеки ООН і регламентів ЄС щодо Південного Судану.
Що ухвалили
Обмеження стосуються як приватних осіб, так і компаній, зареєстрованих у різних юрисдикціях — від Росії до Сінгапуру й ОАЕ. У переліку фігурують учасники мереж, які допомагають РФ обходити обмеження та постачають обладнання і компоненти подвійного призначення для виробництва ракет і дронів.
"Це, зокрема, громадяни Росії, Азербайджану, Сінгапуру та Нової Зеландії, які пов’язані з примусовою депортацією та перевихованням українських дітей, а також із постачанням до РФ електроніки й компонентів подвійного призначення, що використовуються для виробництва ракет і дронів, якими Росія завдає ударів по українських містах і громадах"
— Пресслужба Офісу Президента України
Чому це важливо
Синхронізація санкцій з ключовими партнерами збільшує їхню ефективність: коли одночасно закриваються транзакційні, логістичні й юридичні «вікна», можливості для обходу значно звужуються. Це не лише політичний сигнал — йдеться про реальне ускладнення постачання компонентів для Shahed-дронів і інших озброєнь, а також про розрив мереж, причетних до примусових депортацій українських дітей.
Міжнародний контекст
Цього року Україна вже синхронізувала 14 пакетів санкцій партнерів: по два з США і Великою Британією, вісім — з ЄС, а також по одному — з Канадою й Японією. 23 жовтня ЄС ухвалив 19-й пакет санкцій, у який було включено, зокрема, російські банки та криптобіржі, які використовувалися для обходу обмежень.
Наслідки і ризики
Позитивний ефект від синхронізації помітний, але ще не гарантований. Частина компаній діє через складні корпоративні структури та юрисдикції з м'яким контролем. Для повного блокування потоків потрібно, щоб партнери не лише вводили санкції, а й активно їх примушували: арешти активів, блокування транзакцій і вилучення обладнання.
Що далі?
Україна отримує від партнерів більше, ніж декларації — але тепер важливо перевести це в операційні кроки: посилити моніторинг логістики, координацію фінансових розслідувань і контроль за кінцевим використанням товарів подвійного призначення. Аналітичне середовище вказує: такі погоджені пакети підвищують витрати та час на відновлення постачань до РФ, що зменшує її можливості в коротко- та середньостроковій перспективі.
Висновок: синхронізація санкцій — це інструмент, який працює тільки в кооперації. Зараз хід за партнерами: декларації мають перетворитися на скоординовані дії на кордонах, у банках і портах.
