Три установи, три оцінки одного й того самого показника — і розкид у понад 15 відсоткових пунктів ВВП. Це не помилка розрахунків, а наслідок одного бюрократичного рішення: частину міжнародних кредитів вирішили називати грантами.
Йдеться про програму USL (Ukraine Support Loan) — механізм, за яким Україна отримує фінансування від партнерів. Формально це були позики. Тепер частину з них перекласифікували як гранти. І борг, який ще вчора існував на папері, раптом зникає з боргової статистики.
Чому це не махінація, а нормальна практика
Перекласифікація кредитів у гранти — стандартна процедура, коли умови позики настільки пільгові (нульова ставка, довгий пільговий період, часткове списання), що міжнародні статистичні стандарти дозволяють враховувати їх інакше. Гроші ті самі, зобов'язання ті самі, але бухгалтерська природа боргу змінюється.
Проблема в іншому: наскільки послідовно різні інституції застосовують цю логіку.
Хто якою лінійкою міряє
- НБУ вже врахував перекласифікацію і показує ~90% ВВП на прогнозному горизонті.
- Кабмін у бюджетній декларації досі рахує за старою методологією — і бачить 108,7% ВВП у 2029 році.
- Мінфін звітує про 98,4% за підсумками 2025 року.
- KSE Institute, незалежний аналітичний центр, наполягає на 101% — тобто вважає, що психологічний бар'єр уже пройдено.
Різниця між урядовим і банківським прогнозами — це не суперечка про майбутнє економіки, а суперечка про те, яку методологію застосовувати вже зараз.
Чому це важливо не лише статистикам
Співвідношення боргу до ВВП — не абстрактна цифра для економістів. Від неї залежить кредитний рейтинг країни, умови майбутніх запозичень на ринках і те, як інвестори та рейтингові агентства оцінюють платоспроможність України. Якщо офіційна цифра "падає" нижче 100% через бухгалтерську операцію, а не реальне скорочення зобов'язань, це створює розрив між статистикою та відчуттям ринку.
Дефіцит бюджету 2026 року, за оновленим прогнозом НБУ, сягне 35% без урахування грантів — це рекордний рівень, який фінансуватиметься переважно за рахунок довгострокових програм підтримки партнерів.
Тобто навіть коли борг "знижується" на папері, потреба в новому фінансуванні залишається величезною. Питання не в тому, чи стане легше обслуговувати борг — а в тому, чи вистачить політичної волі партнерів продовжувати називати свою допомогу грантами й далі, коли війна затягнеться, а бюджетні дефіцити України нікуди не подінуться.
