Найпростіший спосіб зрозуміти, що сталося з резервами НБУ у серпні, — уявити сімейний бюджет, де зарплата раптом менша за звичну, а комунальні платежі й кредит нікуди не зникли. Резерви впали на 5%, до $48,7 млрд, і причина не в паніці на ринку, а в арифметиці: витрати на утримання курсу лишилися майже такими ж, як у липні, а зовнішня допомога — скоротилася.
Куди пішли гроші
НБУ продав на міжбанку $4,85 млрд і викупив назад лише $500 000 — тобто фактично профінансував різницю між попитом і пропозицією валюти майже повністю з власної кишені. Це і є ціна відносної курсової стабільності: щомісяця регулятор компенсує ринку валюту, якої бракує через імпорт, воєнні витрати бізнесу і побутовий попит населення.
До цього додалися планові виплати: $721,8 млн — обслуговування держборгу в іноземній валюті, ще $285,2 млн — платіж МВФ. Це не форс-мажор, а звичайний графік — Україна регулярно повертає борги навіть у розпал війни, і ці суми завжди йдуть саме з резервів.
А що з допомогою
Надходження від партнерів у серпні виявилися скромнішими: $927,3 млн на урядові рахунки, з яких левова частка — $894 млн — через Світовий банк. Для порівняння, у червні резерви зросли одразу на 12% саме завдяки рекордному траншу допомоги. Серпень показав протилежну сторону цієї залежності: коли зовнішнє фінансування уповільнюється навіть на місяць, резерви одразу відчувають це на собі, попри те що витрати НБУ на інтервенції не змінилися.
Окремий сюжет — $1,63 млрд від конвертації частини оборонного траншу ЄС за програмою Ukraine Support Loan. Ці кошти надійшли раніше, але в резерви не рахувалися через цільове призначення; коли уряд продав їх Нацбанку за гривню, вони "матеріалізувалися" у загальній сумі. Це технічний, а не новий грошовий потік — важливо не сплутати його з додатковою допомогою.
Що означають чотири місяці імпорту
НБУ традиційно називає цей показник як орієнтир достатності резервів. Чотири місяці — це не критичний, але і не комфортний рівень: міжнародним орієнтиром вважається зазвичай три місяці як мінімальна безпечна межа, тож запас поки є, проте вужчий, ніж хотілося б у ситуації, коли витрати на оборону і імпорт залишаються високими, а графік виплат за боргами — фіксованим.
Головне питання на вересень і жовтень просте: чи повернеться обсяг зовнішньої допомоги до рівня, здатного покривати інтервенції НБУ без ерозії резервів, чи регулятору доведеться або скорочувати продаж валюти — а отже, дозволяти більшу гнучкість курсу, — або й далі проїдати "подушку" в очікуванні нових траншів.
