Лютий 2026-го. Десь у Челябінську верстатний завод переходить на тригодинний робочий день — держзамовлення скорочуються. У Москві чиновники Мінфіну проводять закриті наради. А в публічних звітах з'являється цифра, яку важко пояснити без наслідків: дефіцит федерального бюджету Росії за січень–березень 2026 року перевищив $58 млрд.
Це більше, ніж Кремль закладав як ліміт на весь рік.
Що сталося з грошима
Російський бюджет тримався на двох стовпах: нафтогазових доходах і внутрішніх запозиченнях. Обидва зараз під тиском. Ціни на Urals тривалий час торгуються суттєво нижче за рівень беззбитковості, який російський Мінфін закладав у бюджет — близько $70 за барель. Водночас видатки на війну не скорочуються: за оцінками аналітиків CREA та Kyiv School of Economics, мілітарні витрати Росії у 2025–2026 роках становлять понад третину федерального бюджету.
Коли доходи падають, а витрати зафіксовані контрактами на озброєння та виплатами «бойових», дефіцит не планується — він виникає як факт.
Три місяці замість дванадцяти
Перевищення річного планового показника вже в першому кварталі — це не технічна помилка планування. Це сигнал структурної розбалансованості. Росія або свідомо занижувала прогнози в офіційних документах, або не контролює динаміку витрат, або — найімовірніше — і те, і інше.
Для порівняння: Україна у 2022–2023 роках також мала колосальний дефіцит, але він покривався міжнародними грантами та позиками з прозорою звітністю перед донорами. Росія закриває діру переважно внутрішніми облігаційними запозиченнями — ОФЗ, — які купують державні банки фактично за емісійні гроші центробанку. Це не зовнішній борг, але це і не безкоштовно: інфляція в Росії вже перевищує 9%, ключова ставка ЦБ РФ утримується на рівні 21%.
Від цифри до людини
Абстрактний дефіцит стає конкретним, коли регіони починають затримувати соціальні виплати, а підприємства ВПК — скорочувати цивільні підрядники. Саме так виглядає фіскальний стрес на рівні окремого міста: не оголошений крах, а поступове стискання можливостей.
Економіст Олександра Прокопенко, колишній директор департаменту ЦБ РФ, яка емігрувала після 2022 року, неодноразово зазначала в своїх матеріалах для Carnegie Endowment: російська економіка не колапсує миттєво, вона деградує шарами — спочатку периферія, потім середній клас, потім інституції.
Чого не видно в цифрі
$58 млрд дефіциту — це офіційна цифра Росстату та Мінфіну РФ. Реальна може бути більшою: частина військових витрат проходить через позабюджетні фонди та держкорпорації, які не консолідуються у федеральній звітності. Незалежна верифікація неможлива — Росія з 2022 року суттєво обмежила публікацію бюджетної деталізації.
Тобто $58 млрд — це те, що Кремль вирішив показати. Нижня межа, не верхня.
Що далі
Росія має кілька інструментів для латання діри: Фонд національного добробуту (ФНБ), залишки якого суттєво скоротилися після 2022 року, нові запозичення та, в крайньому разі, пряма монетизація боргу. Кожен із цих шляхів має ціну — інфляційну або політичну.
Критичне питання не в тому, чи впаде російська економіка — вона не впаде миттєво. Питання в тому, за якого рівня фіскального виснаження Кремль буде змушений обирати між виплатами «бойових» контрактникам і фінансуванням нових наступальних операцій — і чи відбудеться цей вибір до або після наступного великого удару по українській інфраструктурі.
