Анатолій Суханов, відомий український актор і телеведучий, помер 27 грудня у віці 54 років. Про це повідомили Київський академічний театр «Колесо» та УНН.
За інформацією театру, 27 грудня вранці в тяжкому стані його забрала швидка допомога; об 11:30 актор помер у лікарні. Причина смерті невідома. Дату прощання обіцяли повідомити пізніше.
«27 грудня об 11.30 актор Анатолій Суханов помер у лікарні. Зранку його забрала швидка допомога»
— Київський академічний театр «Колесо»
Кар'єра й вплив
Анатолій Суханов народився 23 грудня 1971 року в Києві. У 1994 році він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого як актор, а 2006 року — як режисер та викладач.
З 2005 року працював у театрі «Колесо». З 2020-го був директором Київської театральної школи-студії, поєднуючи сценічну діяльність із педагогікою. На сцені він був як у сучасних, так і в класичних постановках; серед відомих робіт — роль у виставі «СкороВода» за сценарієм Івана Драча та Віри Мельник.
Окрім театру, Суханов працював на телебаченні — був ведучим родинних і дитячих програм, зокрема «Еники-Беники» та «Лего-експрес», через що його знали й молоді глядачі.
Чому це важливо
Смерть Суханова — це не лише втрата окремого артиста. Його робота як педагога і директора школи-студії впливала на формування нового покоління театральних професіоналів. У часи, коли культурні інститути відіграють роль збереження ідентичності та нормального життя, такі постаті мають додаткове значення.
За даними УНН і пресслужби театру «Колесо», подробиці стануть відомі пізніше; наразі важливо дочекатися офіційної інформації і поважати приватність рідних та колег.
Що далі
Дату прощання обіцяли оголосити пізніше. Для театру і школи це буде час організації підтримки учнів і співпраці з родиною. Пам'ять про його роботу житиме в постановках, у студентських роботах і в ефірах дитячих програм, де він працював.
Це також нагадування: наскільки важливо берегти людей, які формують культурний простір країни. Як українська театральна спільнота відновлюватиме ці ланки після втрат — питання не лише емоційне, а й інституційне.
