В інтерв'ю німецькому телеканалу ZDF президент Володимир Зеленський сказав те, що в його оточенні зазвичай формулюють дипломатичніше: «У нас зараз такий дефіцит [ракет до Patriot], що гірше бути не може». Це не риторика — за цією фразою стоїть конкретна арифметика, яка не залишає простору для оптимізму.
Одна лінія виробництва — два театри війни
За даними аналітиків, Україна щомісяця потребує близько 60 ракет PAC-3 для перехоплення російської балістики. Lockheed Martin виробляє приблизно 600 таких ракет на рік — тобто 50 на місяць — і розподіляє їх між власними армійськими складами США, союзниками по НАТО та партнерами. Навіть без Близького Сходу баланс був дефіцитний.
Після того як США розпочали активні операції проти Ірану, ситуація загострилась. Як повідомляє The Wall Street Journal, Пентагон уклав із Lockheed Martin рекордний контракт на $4,7 млрд для прискорення виробництва PAC-3 MSE — із метою довести випуск до двох тисяч ракет на рік до 2030-го. Але 2030 рік — не 2025-й.
«Якщо війна триватиме довше, для України буде менше зброї»
Володимир Зеленський, інтерв'ю ZDF
Зеленський також уточнив у розмові з прем'єром Норвегії Гаром Стьоре: «Я боюся, що вони можуть повільно передавати нам ці ракети, навіть за європейські гроші». Тобто проблема не лише у фізичній наявності ракет — а у пріоритетах розподілу.
Не перший раз — але вперше настільки відверто
Восени 2024 року Зеленський уже попереджав про брак ракет для Patriot і NASAMS: тоді партнери затримували поставки через те, що дрони РФ залітали на територію Польщі та інших країн НАТО, і ті зосереджувались на власному захисті. Зеленський тоді прямо припустив, що Москва могла робити це свідомо — щоб відвернути увагу Заходу від України перед зимою.
Зараз механізм інший, але наслідок схожий. Війна в Ірані спожила значну частину запасів PAC-3 MSE у США та союзників. Порівняно з тим, як Україна ощадливо використовує кожну ракету, витрати на Близькому Сході, за оцінками аналітиків, перевищують українські в рази.
Що говорять ті, хто відстежує це питання
Колишній спецпредставник США у справах України Курт Волкер підтвердив правоту Зеленського: дефіцит ракет до Patriot реальний і зростає. Водночас він вказав на потенційний вихід — співпрацю з країнами Перської затоки. Зеленський, до речі, вже відвідав регіон і, за його словами, Україна готова ділитись досвідом протиповітряної оборони — і навіть продавати системи, яких у неї в надлишку.
Але у фокусі — саме PAC-3, яких у надлишку немає в нікого. Навіть Німеччина, яка нещодавно передала Україні нову партію, зібрала її по шматку від кількох країн у межах домовленостей Рамштайну.
Чому зараз і кому це вигідно озвучувати
Зеленський каже про «граничний дефіцит» не в закритому листі партнерам — а в прямому ефірі на ZDF і CNN. Це публічний тиск: на Берлін, Вашингтон, Брюссель. Перед будь-якими переговорами про підтримку Україні потрібно, щоб публічна думка в Європі розуміла реальний стан речей, а не жила в ілюзії, що «ракети якось передають».
- Росія продовжує регулярні удари балістикою — саме тим, проти чого PAC-3 є єдиним надійним засобом серед наявних у ЗСУ.
- Виробнича лінія фізично не може закрити одночасно два активні театри війни при поточних темпах.
- Альтернативи PAC-3 в перехопленні балістики у ЗСУ практично немає — NASAMS і Gepard ефективні проти крилатих ракет і дронів, але не проти «Іскандерів».
Контракт Пентагону з Lockheed Martin на $4,7 млрд — це сигнал, що проблему визнано. Але нові потужності запрацюють не раніше ніж за кілька років. До 2030-го Росія не чекатиме.
Якщо Захід не знайде механізму пріоритетного розподілу PAC-3 між Україною та власними потребами вже цього року — а не після завершення іранської кампанії — чи зможе українська ППО витримати наступний сезон масованих балістичних ударів без критичних проривів?
