Перші місяці після 24 лютого 2022 року українські біженці в Німеччині мали чіткий «портрет»: жінки з дітьми. Тепер статистика виглядає інакше.
За даними Федерального відомства з питань міграції та біженців Німеччини (BAMF), станом на 30 травня 2026 року в країні перебувало 1 348 258 українців, серед них — 355 745 чоловіків віком 18–63 років. Роком раніше, на початку березня 2025-го, таких чоловіків було 297 660. Приріст — близько 58 тисяч за 16 місяців.
Показово не абсолютне число, а структура нових прибуттів. Як повідомляє Redaktionsnetzwerk Deutschland із посиланням на ті самі дані BAMF, 60% усіх, хто в'їхав до Німеччини з початку 2025 року, — чоловіки призовного віку. Це принциповий зсув: у перші роки повномасштабної війни чоловіки у цій статистиці були в меншості.
Як вони виїхали легально
Кордон для більшості військовозобов'язаних чоловіків в Україні закритий — але не для всіх. Чинне законодавство передбачає легальні підстави: бронювання, опіка над дітьми або недієздатними родичами, стан здоров'я, навчання. Наприкінці серпня 2025 року уряд Юлії Свириденко додав ще одну категорію — чоловіки 18–22 років отримали право виїжджати без додаткових дозволів. За словами прем'єрки, рішення мало «зберігати зв'язки з Україною» для тих, хто вже перебуває за кордоном.
Саме ця зміна, за оцінкою ТСН, суттєво вплинула на динаміку: серед нових прибулих непропорційно багато молодих чоловіків.
Берлін занепокоєний — і каже про це вголос
«Вони потрібні в Україні»
— канцлер Фрідріх Мерц, 13 листопада 2025 року, під час телефонної розмови із Зеленським
Як повідомляє Радіо Свобода, Мерц просив українського президента вжити заходів, аби чоловіки не приїжджали до Німеччини у великій кількості. Речник уряду Штефан Корнеліус уточнив позицію: Берлін «не може бути зацікавлений, щоб Україна втрачала людський потенціал». Зеленський, за словами Корнеліуса, цю стурбованість поділяє — однак публічних кроків Київ поки не зробив.
Паралельно у Берліні обговорюють скасування автоматичного захисту для українських чоловіків призовного віку — механізму, який зараз дає їм право на соціальні виплати та легальне перебування без індивідуального розгляду справи.
Що це означає на практиці
- 356 тисяч чоловіків — це приблизно кожен четвертий українець у Німеччині, і частка зростає.
- Більшість із них приїхали легально, але «легальність» визначається українськими правилами, які Берлін не контролює.
- Якщо Німеччина скасує автоматичний захист, чоловікам доведеться доводити індивідуальну загрозу — стандарт, якому більшість із них не відповідає за визначенням.
Реальне питання не в тому, чи «зрадники» ці чоловіки. Питання в тому, що станеться з тими 356 тисячами, якщо Берлін справді змінить правила захисту: чи готова Україна до їхнього повернення інституційно — з процедурами, без масових затримань на кордоні й без колапсу ТЦК — і чи є у Зеленського політична воля це зробити публічно?
