На Саміті світового українства уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець озвучив цифру, яку в Україні давно знають, але рідко вимовляють разом: з початку російської агресії у 2014 році країну залишили близько 8,5 мільйона громадян. З них понад 5,7 мільйона — з лютого 2022-го, за даними УВКБ ООН.
Важливий нюанс, який Лубінець позначив окремо: реальна цифра може бути вищою. За його словами, офіційна статистика МЗС показує 8,5 млн, тоді як за іншими підрахунками — до 11 мільйонів. Різниця між цими числами — це не статистична похибка, а пряма проблема: вона впливає на соціальний захист, консульську допомогу та підготовку програм реінтеграції.
Дві умови, без яких — нічого
«Ми всі щиро хочемо, щоб наші люди поверталися, але одних закликів замало. Потрібні дві умови: надійні міжнародні гарантії безпеки та окрема міжнародна ініціатива із забезпечення житлом, без якої масового повернення не станеться».
Дмитро Лубінець, Саміт світового українства
Окремо омбудсман наголосив на необхідності продовжити дію статусу тимчасового захисту для українців за кордоном до завершення бойових дій. Зараз цим статусом у ЄС користуються понад 4,3 мільйона українців — найбільше в Німеччині, Польщі та Чехії.
Що каже соціологія: 74% → 43%
Дані Центру економічної стратегії (ЦЕС) фіксують тривожну динаміку. Згідно з опитуванням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, у грудні 2022 року повернутися планували 74% українців за кордоном. До січня 2024-го — 52%. У листопаді–грудні 2024 року ця частка впала до 43%. Лише 20% опитаних повністю впевнені, що повернуться.
Аналітики ЦЕС виділяють чотири кластери серед біженців — від тих, хто вже будує «нову траєкторію життя» за кордоном, до тих, хто зберігає чіткі плани на повернення. За різними сценаріями, від 2 до 3 мільйонів українців не повернуться додому взагалі.
Ціна питання для економіки
За розрахунками ЦЕС, без ефективної державної політики повернення Україна може втратити до $113 млрд ВВП за 10 років (у цінах 2021 року). Для зростання економіки на 7% на рік до 2032-го країні потрібно залучити від 3,1 до 4,5 мільйона осіб до ринку праці. При цьому опитування Європейської бізнес-асоціації ще у 2024 році показало: 71% українських компаній вже зіштовхнулись із суттєвим дефіцитом робочої сили.
Парадокс ситуації в тому, що ті самі українці, які не повертаються, стають економічним активом для країн перебування. Дослідження для УВКБ ООН, проведене влітку 2025 року, зафіксувало: українські біженці у Польщі генерують близько 2,7% польського ВВП.
- 8,5 млн — офіційна цифра МЗС (за даними УВКБ ООН з 2022-го: 5,7 млн)
- 43% — частка тих, хто планує повернутися (грудень 2024, ЦЕС/Info Sapiens)
- $113 млрд — потенційні втрати ВВП за 10 років без політики повернення
- 4,3 млн — українці з активним статусом тимчасового захисту в ЄС
Лубінець правильно розставив пріоритети: безпека і житло — необхідні умови. Але соціологія фіксує ще одну змінну, яку важче виміряти і ще важче змінити: час. Якщо частка охочих повертатися падає приблизно на 10 відсоткових пунктів на рік — до якої позначки вона опуститься до моменту, коли гарантії безпеки і житлові програми нарешті з'являться?
