Позиція Азербайджану
На Мюнхенській конференції з безпеки президент Ільхам Алієв прямо заявив: Азербайджан розглядає удари по своїх дипломатичних установах у Києві як навмисні. За його словами, атаки відбулися тричі — і це сталося навіть після того, як Баку передало Росії координати своїх представництв.
"По нашому посольству в Україні було завдано трьох ударів. Після першого ми подумали, що це могло бути випадковістю. Потім ми передали російській стороні координати наших дипломатичних представництв – консульського відділу, культурного центру, посольства. Незважаючи на це, було ще два удари"
— Ільхам Алієв, президент Азербайджану
Хроніка інциденту
У ніч проти 14 листопада 2025 року Київ зазнав масованої атаки дронами й ракетами. За повідомленнями офіційних осіб, серед уражених об’єктів опинилося й посольство Азербайджану. Президент України Володимир Зеленський повідомив про сотні атакувальних безпілотників і ракет, зокрема згадував «Циркон»; внаслідок обстрілів були загиблі та поранені.
У відповідь МЗС Азербайджану викликало російського посла та вручило ноту протесту — дипломатичний крок, який підкреслює серйозність претензій Баку.
Чому це важливо
Якщо твердження Алієва підтвердиться, маємо справу з не лише військовим, а й політичним меседжем. Передача координат дипломатичних установ — стандартна практика, що має зменшити ризик випадкового ураження. **Повторні удари після такої передачі підсилюють версію навмисності** та змінюють правову й політичну логіку інциденту.
Атаки на дипломатичні об'єкти підпадають під заборону міжнародного права і створюють прецедент у відносинах між Росією та третіми країнами. Для Баку це — не лише питання безпеки персоналу, а й сигнал для внутрішньої політики й регіональної співпраці.
"Ми зробили кроки виключно у дипломатичному форматі. Додаткових дій ми зробити не можемо"
— Ільхам Алієв, президент Азербайджану
Наслідки для України та регіону
Для України інцидент ускладнює дипломатичну архітектуру підтримки: якщо партнери відчують ризик для своїх представництв, це може ускладнити логістику допомоги та освітню/культурну співпрацю. Водночас чітка, публічна реакція Баку (виклик посла, нота) демонструє, що країна не згортає діалогу з Києвом, але обирає інструменти тиску в межах дипломатії.
Аналітики звертають увагу на інший вимір: удари по дипломатичних об'єктах можуть бути інструментом тиску на держави, які балансуюють між Москвою й Заходом, аби знизити їхню готовність відкрито підтримувати Україну.
Підсумок: що чекати далі
Інцидент ставить просте, але важливе питання: чи зможуть міжнародні партнери перетворити дипломатичні заяви на конкретні гарантії безпеки дипломатичних місій? Далі хід за Баку та його партнерами — дипломатія має або відреагувати жорсткіше, або ризик ескалації подібних практик зростатиме.
Цей кейс — приклад того, як у великій геополітиці навіть удари по одному об'єкту можуть мати широкий ефект на безпеку, співпрацю та готовність країн діяти пліч-о-пліч із Україною.
