Володимир Путін переконав своє найближче оточення, що Росія захопить весь Донбас до кінця року. Це не дипломатичний сигнал і не фігура мови — це особиста ставка диктатора на військовий прорив, який більшість аналітиків вважає нереалістичним при нинішніх темпах просування.
Що каже Guardian і звідки дані
The Guardian зібрав свідчення кількох співрозмовників: двоє мають прямий доступ до путінського кола, інші — представники російського бізнесу та офіцери західних спецслужб. Картина збігається: лідер ізольований, еліта дезілюзована, а система ухвалення рішень дедалі більше відірвана від реальності фронту.
«Цього року настрої серед еліти, безперечно, змінилися… панує глибоке розчарування в Путіні. Посилюється відчуття, що насувається якась катастрофа».
— бізнес-лідер із широкими зв'язками, джерело The Guardian
Водночас те саме джерело уточнює: «Ніхто не вірить, що завтра все зруйнується. Але дедалі більше усвідомлюється, що продовжують ухвалюватися абсолютно безглузді, саморуйнівні рішення. Люди, які колись захищали Путіна, більше цього не роблять».
Розрив між картою і рішеннями
Реальність на полі бою суперечить путінському оптимізму. За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), у квітні 2026 року Україна відвоювала більше території, ніж Росія захопила — перший подібний «чистий мінус» для Москви з часів курської операції серпня 2024-го.
Європейська розвідка, за даними The Guardian, дійшла висновку, що Путін отримує спотворену інформацію про ситуацію на фронті — генерали переконали його, що прорив близько. Це класична пастка авторитарних систем: чим більша ціна поганих новин для того, хто їх приносить, тим менше правдивих новин доходить до верху.
Джерела з оточення лідера також попереджають: якщо Росії вдасться зламати опір України, Путін не зупиниться на Донбасі, а спробує захопити неокуповані частини Запорізької та Херсонської областей. «Він не є довгостроковим стратегом. Його апетит зростає під час їжі», — цитує видання одне з джерел.
Чому «розчарування еліти» — не синонім «перевороту»
The Guardian прямо застерігає від надмірних висновків: побоювання щодо неминучого перевороту є перебільшеними. Невдоволення в путінських колах — це не організована опозиція, а дисперсний скептицизм людей, які залежать від системи, але перестали вірити в її курс.
- Відкрита критика коштує надто дорого — показовим є приклад Пригожина.
- Альтернативного лідера, навколо якого могло б кристалізуватись незадоволення, не видно.
- Економічний тиск (інфляція, ставки, санкції) б'є по бізнесу, але ще не досяг рівня, що ламає лояльність.
Натомість показово, що критика звучить із боку людей, які раніше публічно підтримували Путіна — зокрема, в націоналістичних колах, де ще недавно будь-який сумнів у перемозі вважався зрадою.
Контекст: між Трампом і фронтом
Фраза Путіна про те, що війна «наближається до завершення», активно тиражується у дипломатичному просторі, зокрема адміністрацією Трампа, як сигнал про готовність до миру. Джерела The Guardian відкидають це трактування: за їхніми словами, Путін має на увазі неминучий військовий прорив, а не компроміс. Американська розвідка, як повідомляє The Globe and Mail, також фіксує незмінність територіальних амбіцій Кремля — включно з претензіями на всю Україну.
Це створює небезпечний зазор: Вашингтон транслює «сигнали миру», Москва — готується до «перемоги», а Київ отримує тиск поступатися територіями, які Росія ще не контролює.
Якщо до кінця року Росія не досягне декларованого прориву на Донбасі — чи зможе путінське оточення і надалі мовчки ковтати розрив між обіцянками і реальністю, чи невдоволення нарешті набуде організованої форми?